Як калушанка відкрила бізнес у Іспанії

У 16 років калушанка Наталія Сарафонова переїхала жити до матері в Іспанію. Здобувши освіту соціального інтегратора (педагога), дівчина підпрацьовувала у сфері ресторанного обслуговування. Освоївшись у чужій країні, Наталія знайомиться з майбутнім чоловіком, із яким під час фінансових труднощів наважується відкрити паб.
Переглядів: 3764
Наталія Сарафанова (зліва) разом із чоловіком ризикнули й відкрили власний паб

Про те, як наважилася відкрити бізнес у Іспанії, з якими труднощами їй довелося стикнутися, яка особливість концепції закладу, в інтерв’ю «Вікнам» розповіла Наталія Сарафанова.

Склавши іспити екстерном у одній із калуських шкіл, 16-річна Наталія разом із братом переїжджає жити в містечко Леріда. Там на дітей чекала мати, яка поїхавши на заробітки в Іспанію,  вирішила остаточно залишитися в новій країні. Наталія Сарафанова розповідає, що адаптуватися в чужій країні було важко. Надихала і давала надію присутність мами:

"Перші роки були важкими. Це нова країна, мова якої зовсім не схожа на твою рідну, відсутність друзів, школи, до яких ти звикла. Великою перевагою була підтримка і допомога мами, яка завжди була поруч. Напевно, тим, хто приїжджає зразу і не має нікого, набагато важче звикнути до всього".

Навчаючись на соціального інтегратора (педагога), дівчина набиралася знань і досвіду, підпрацьовуючи в різних місцях. Це були кафе, бари, ресторани, весілля, дискотеки. Згодом калушанка знайомиться з іспанцем Хаві, за якого невдовзі виходить заміж. На перший погляд, все склалося чудово, доки не почалися труднощі. Фірма, на якій працює чоловік Наталії, починає банкрутувати, тут перестають виплачувати заробітну плату працівникам, ділиться спогадами калушанка:

"Якщо ти йдеш з роботи, то ти втрачаєш усе. Тому мусиш працювати безкоштовно, поки власність не перейде в руки держави. Таке державне законодавство".

Тим часом українка працює в одному з міських ресторанів з хорошою зарплатнею і непоганим робочим графіком. Проте через такі обставини змушена брати більшу кількість годин, щоб поповнити сімейний бюджет. Адже, окрім основних витрат, новоутвореній сім’ї треба виплачувати іпотеку на житло. Так тривало близько п’яти місяців, доки чоловік Наталії не показав фото одного із пабів у англійському стилі, запропонувавши відкрити такий же заклад на умовах франшизи. Наталія пригадує:

"Чоловік мене переконав і ми вирішили поїхати й ознайомитися з усіма умовами. Усе сподобалося й ми вирішили: чому б ні?".

Далі почалися пошуки банків і кредитів, які б надали достатню суму грошей і на прийнятних умовах. Це було непросто, однак сім’я все ж дістала кредит. Багато допомагали і в усьому підтримували батьки. Далі почалися пошуки приміщення, ремонти, придбання обладнання, підбір персоналу, співбесіди з комерційними агентами й приготування до відкриття. У результаті чотирьохмісячної копіткої роботи паб відкрили. З того моменту більшу частину часу сім’я проводить саме в ньому. Калушанка ділиться враженнями:

"Коли я згадую перший рік нашої роботи, в мене шкіра стає «гусячою». Були переживання, стреси. Ми не мали відпочинку. Потрібно було не тільки працювати, але й знати, як розкрутити наш заклад, щоб відвідувачі сюди приходили. Перший рік ми не заробляли, а вкладали гроші в таке навчання. У результаті чоловік схуд на 10 кг, а я — поправилася. Бо коли у нього стрес, він не їсть, а я — навпаки (Сміється. — Авт.)".

Жінка каже, що в Іспанії важко вести бізнес, адже підприємці сплачують великі податки. Окрім того, вона з чоловіком працюють не тільки як власники закладу:

"Я, наприклад, щодня працюю на барній стійці. Доводиться і помити посуд, і обслужити клієнтів, і поприбирати. Мій чоловік на кухні — головний шеф-повар.Так, в Іспанії підприємці платять, причому — великі — податки. До прикладу, якщо офіціанту ти платиш 1000 євро зарплати, то кожен місяць ти платиш 500 євро державі за страхування та інші обов’язкові речі. Плюс окремий податок за приміщення та інше. Перший рік ми навіть собі не брали зарплати, бо все йшло на персонал".

Зараз паб «Лондон» успішно працює. Родзинка меню — шість видів розливного пива і 50 пляшкового різних виробництв із різних країн. Серед закусок популярні канапки, бутерброди і бургери з різноманітними начинками. До речі, концепція закладу впродовж дня змінюється. Це є популярним явищем у Іспанії, каже Наталія Сарафанова:

"Зранку працюємо як маленьке кафе, в обід — як ресторан, увечері — як паб. Ми готові змінюватися під потреби людей. Головне — щоб вони до нас приходили".

По четвергах в стінах «Лондона» відбуваються запальні джазові концерти і танці. Клієнти приходять різні. Ставлення людей здебільшого залежить від сервісу, розповідає калушанка.

Звісно, за кордоном є можливість заробляти і мати більше. Але в такому випадку доводиться жити за принципом «робота — дім», при цьому не маючи часу насолодитися життям. Або залиш принцип «робота — дім», або він тебе поглине повністю, каже Наталія. Тому у вільний час калушанка ходить на йогу, в басейн і старається подорожувати.

До речі, мати власне житло в Іспанії вважається розкішшю, зауважила Наталія Сарафанова. Таким похвалитися можуть пенсіонери, які працювали впродовж усього життя. Здебільшого житло знімають або беруть у іпотеку. У середньому зйомна квартира обходиться у 450-500 євро в місяць при мінімальній зарплаті 1000-1100 євро.

Поради від Наталії Сарафанової

— Щоб досягти чогось у іншій країні потрібна спочатку повна адаптація і інтеграці.Можна просто працювати будь-де, а можна зростати у цій країні і досягати вищих цілей.

— Якщо ви будете оточувати себе тільки колективом з вашої країні, ваш прогрес буде іти дуже помаленьку. І коли ви звикнете, що є компанія друзів, із якими легко, — ваше бажання «проростання» у цій країни зменшиться.

— Адаптація та інтеграція — це не тільки звикнути до зміни клімату й підучити трошки мову. Це повне вивчення мови і завжди бажання вдосконалити її, вивчення традицій, культури і навіть політики!

— У кожній країні є різні державні організації, які організовують безплатні курси для імігрантів. І не тільки курси мови, а також професіональні курси різної тематики.

— Традиції. Не святкуйте тільки «ваші» свята, а також і свята країни, де ви проживаєте. Адже так ви будете знайомитися зі звичаями нової країни.

— Культура. Ходіть у бібліотеки та читайте чи просто переглядайте газети. І не забувайте дивитися новини — звичайно ж, на мові нової для вас країни.

— Полюбіть країну, в яку ви переїхали, звичайно, не забуваючи свою.

Ірина КМІТЬ, журналістка