Юрко Іздрик тричі починав життя «з нуля» і закохався в 51

Калуський письменник Юрій Іздрик став героєм мистецького мандрівного літературного проєкту «До всіх своїх».
Переглядів: 6307
Юрій Іздрик показав гостям "калуське море"

На відео мистецького фестивалю "Ї" Іздрик показує двір та будинок, у якому виріс. Розповідає у квартирі про відносини з Калушем, життя з нуля та фотосесію «ню» у 57 років. А ще показав місце, де колись працював у Калуші та поїхав зі знімальною групою на хвостосховища.

Показуючи двір і будинок, у якому виріс, Юрій Іздрик розповідає про забавки, які були популярні за часів його дитинства:

"В цьому районі, будучи дитиною, я бавився. А забавки тоді були такі: карбід кидався в калюжу, починали іти бульбашки, це підпалювалося, вибухало і було дуже весело. Варіант номер 2 — з магнієвого заводу, який колись працював, — вкрасти трохи магнію, напиляти напильником, змішати з марганцовкою, закрутити в фольгу і теж підпалити. Це теж вибухало".

Кругообіг бабла і різних сутностей

Калуш Іздрика цікавить лише в межах його квартири, хоч він і є Почесним його громадянином. У центр вибирається рідко, хіба що коли комусь із гостей треба показати місто.

Письменник розповів, що, дякуючи Богу, його знає мало людей у місті:

"Я тут — пересічний пенсіонер. Тут живуть «ліві» люди. У цьому будинку з калуських реально живе одна людина в середньому під’їзді з тих, що я пам’ятаю. А все решта — молоді люди з довколишніх сіл, які мають бізнес. Вони всі перебувають в економічному симбіозі: одні торгують будівельним матеріалом, інші — секонд-хендом, ще інші — хавчиком. І отак відбувається оце кругообіг бабла і різних сутностей".

У віці 51 рік калушанин закохався у жінку. Вона була заміжня і шансів практично не було. Єдиним способом донести почуття було щодня їй писати вірші. Так Іздрик і почав писати.

Цікаво те, що калушанин — один із небагатьох письменників, який самостійно розробляє дизайн своїх книг. Так автору вдається трохи більше заробити.

У вересні на фестивалі «MERIDIAN CZERNOWITZ» буде презентована нова книга Іздрика «Naked one», завдяки якій він реалізував свою давню мрію — знятися оголеним. Проте пандемія внесла корективи в плани.        

Чекаючи фотосесію «ню», постарів

"У мене колись була фотосесію «ню», ще коли ви були молоді-молоді і вам на це не дозволяли дивитися старші. Тоді ще не було Фейсбуку. Ми з Ростиком Шпуком зробили приятельську хуліганську фотосесію. Вона отримала розголос і потрапила в журнал «Публічні люди». Тоді сама Наталія Влащенко особисто брала у мене інтерв’ю. Але це була спонтанна хуліганська витівка, а мені хотілося зробити хорошу сесію «ню». Я так довго цього хотів, що постарів. Мені минулого року було 57 і я, нарешті, знайшов фотографа Настю Тєлєкову. Я зрозумів, що з нею можу це зробити. Ми довго це планували і, нарешті, ще до пандемії це зробили. Задумка була така: зробити два сети робіт. Одні, які могли би експонуватися на виставці: еротика, тіло косплей скульптур, а друга серія — для книжки. Це мало бути майже порно або жорстка еротика без усілякої цензури".

Попри все книжка вийде і буде запакована в целофан як журнал «Плейбой» із наліпкою 18+. Проте на самій обкладинці буде надпис 58+, адже днями Юрію Іздрику виповнилося 58 років.

Алкоголь і еміграція

Поділився Іздрик і нелегкими періодами життя — як «зав’язував»і з алкоголем і як невдало емігрував до Варшави.

Період алкоголізму був надзвичайно важким, каже письменник. Проте в 50 все-таки вдалося себе перебороти.

"Я бухав з білочками, епілепсіями і т. д. Так був вибір: жити або не жити. Здавалося, не жити легше, але чогось Бог влаштував так, що я вижив. Два роки я не міг собі дати ради взагалі. Це був період тотального безсоння, неможливість сконцентруватися і що-небудь робити. Це був овоч, і зрозуміло, що потрібно було починати "з нуля".

Жити спочатку довелося і після невдалої еміграції до Варшави, розповідає калушанин:

"Повернувся на Україну з 10-ма євро в кишені та закордонним паспортом — і більше ні з чим. Себто, спроба емігрувати закінчилася тим, що я тут був без будь-яких документів: без диплома, свідоцтва про школу, без свідоцтва про народження. Мені довелося тут починати життя з символічного нуля. Мені дали свідоцтво про народження за автограф. Виявилося, що в працівниці ДРАЦСу дочка вчиться у лінгвістичному інституті і читає мою прозу. І за автограф дали мені свідоцтво про народження. Це вже третє було за рахунком моє життя "з нуля".

За словами Іздрика, в житті добре пройти всі три стадії стосунків із Богом. Перша — стадія глибокої віри. Друга — відкидання Бога, і третя — відчути, що ти сам Бог. Останню стадію Іздрик пробував втілювати за допомогою письма, віалізуючи мрії і бажання, які часто, за його спостереженнями, збувалися.

Записала Ірина КМІТЬ, журналістка