Оксана Катерняк дуже хоче повернутися на круїзний лайнер, щоб завершити розпочатий шлях Усе розпочалося з того, що калушанка звернулася в компанію, яка допомагає з працевлаштуванням на кораблі та оформленням усіх необхідних документів. Оксана вирішила для себе обрати найбільш поширену вакансію — помічник офіціанта, хоча до цього не мала жодного досвіду в ресторанній сфері. Проте була інша перевага, каже Оксана:
"До цього в ресторані я не працювала, тобто, досвіду як такого не мала в цій сфері взагалі (якщо не враховувати той факт, що раніше їздила по обміну в США, де працювала на кухні в дитячому таборі). Проте рівень англійської мови мала хороший, оскільки закінчила англійську філологію в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника".
Співбесіда проходила по Skype із представником компанії. Саме вона вирішує подальшу долю того, хто бажає працювати на лайнері, розповіла Оксана Катерняк «Вікнам»:
"Або ж ви отримуєте вашу позицію і все супер. Або ж вам дають нижчу, що є не дуже добре, оскільки отримати підвищення ви зможете, пропрацювавши мінімум шість місяців на тій позиції, на яку вас працевлаштували".
До співбесіди дівчина готувалася ретельно, оскільки запитати могли будь-що. Починаючи з переліку страв та їхніх компонентів із меню ресторану, закінчуючи різними видами вина та їхнім поєднанням із м’ясом, рибою, салатами тощо.
"Співбесіда тривала приблизно 15 хвилин, під час якої я максимально грамотно та конкретно старалася відповідати на питання. Водночас, не хвилюватися, поводитися природно, усміхатися та показувати відкритість, мотивацію та зацікавленість. У результаті — пройшла співбесіду успішно та отримала ту позицію, яку хотіла. Радості моїй не було меж, я була на сьомому небі від щастя. Одразу ж після співбесіди почала покроково займатися оформленням усіх необхідних документів та морально готуватися до глобальних змін", — розповідає калушанка.
Батьки з розумінням поставилися до рішення дівчини покинути домівку на тривалий період. До того ж у калушанки був чималий досвід перебування за кордоном, розповідає Оксана Катерняк:
"Мабуть, вони усвідомлюють, що якщо в житті дитини випадає можливість поїхати за кордон та отримати міжнародний досвід, то потрібно відпустити та дати шанс побачити світ. Звісно, що вони, як і всі батьки, переживають за мене, але не настільки, щоб тримати вдома і нікуди не відпускати. Мені здається, що ті батьки, які по-справжньому люблять своїх дітей та сприймають їх як особистість, а не як власність, будуть стримувати їхній потенціал та можливості на краще життя. Крім того, перед тим, як потрапити на корабель, я досить багато подорожувала за кордоном. Також три роки тому брала участь у програмі Camp America, під час якої три місяці працювала в США в дитячому таборі. Батьки вже, мабуть, змирилися з тим, що я з тих людей, які не можуть сидіти на одному місці".
2850 пасажирів та 1250 членів екіпажу
Корабель Celebrity Equinox, на якому працювала Оксана, вміщував приблизно 2850 пасажирів та 1250 членів екіпажу із різних куточків планети. Це була свого роду плаваюча міні-версія світу, на якій люди різних національностей постійно перебувають у контакті один із одним, при цьому спілкуючись єдиною мовою — англійською.
Перших два тижні для працівниці лайнера були як фізично, так і психологічно нелегкими. Адаптація проходила в надмірно стресових умовах, оскільки все було абсолютно новим та невідомим. Проте відчувалася підтримка, ділиться враженнями Оксана Катерняк:
"Потрібно було вивчати та запам’ятовувати находу багато різноманітної інформації. Проте всі навколо постійно підтримували та допомагали, пояснювали незрозумілі моменти та показували, що і де знаходиться. Пам’ятаю, як перші дні я блукала по кораблю, як по лабіринту, іноді навіть не могла знайти власну каюту. Але буквально через кілька тижнів знала кожен куточок і вже почувалася, наче в себе вдома".
Робочий режим на кораблі став для молодої дівчини справжнім випробуванням. Адже вона щодня працювала по 10 годин без вихідних у двох ресторанах — основному та ресторані шведського столу.
"На перший погляд здається, що 10 годин на день та ще й без вихідних — це справжнє пекло та справжні рабські умови. Але поступово звикнути до такого режиму цілком можливо, особливо, коли усвідомлюєш, що отримуєш за це достойну зарплату", — зізнається Оксана Катерняк.
Розповіла калушанка й про свої професійні обов’язки — помічниці офіціанта:
"Помічник офіціанта працює в ресторані на пару власне з самим офіціантом і є, по суті, його «правою рукою». Тобто офіціант та його помічник формують єдину команду, в якій кожен допомагає один одному та відіграє ключову роль у наданні гостям якісного сервісу. За ними закріплюється певна станція, на якій розташований увесь необхідний інвертар для роботи та певна кількість столиків. Офіціант здебільшого відповідає за спілкування з гостями, їхнє обслуговування та контролює увесь процес вечері. Помічник — виконує всі його прохання, а саме: приносить замовлення, поповнює всі необхідні запаси інвентарю на станції (чашки, склянки, прибори, серветки і т. д.), а також бере участь у наданні сервісу гостям".
За два тижні на лайнері калушанка неприємних випадків і курйозів з пасажирами не пригадує:
"Усі, з ким мені доводилося контактувати, були дуже привітні та дружелюбні. З кожним знайшла про що поговорити та що розказати. Скандалів, інтриг не було".
Зупинка на коронавірус
Згідно з планом маршрут лайнера мав проходити Карибським басейном. Пропрацювавши два тижні, Оксана Катерняк встигла побачити частинку Мексики та Багамських островів. Згодом розпочалася коронавірусна пандемія й увесь світ буквально застиг у часі, зокрема, й круїзна індустрія, пригадує Оксана:
"Насправді, ми взагалі до кінця не розуміли, що відбувається, оскільки були повністю ізольовані від зовнішнього світу. Перший місяць після оголошення карантину ми продовжували виконувати свої обов’язки, правда, вже без гостей, що значно полегшувало нам роботу. Також нам відкрили доступ до всіх розваг, які були раніше доступні лише гостям: ресторани, бари, басейни, спортзали, кінотеатри… Ми навіть не усвідомлювали до кінця, що відбувалося у зовнішньому світі, оскільки жили у власному раю і насолоджувалися відпочинком та розвагами. Усе це було рівно до того часу, як одного дня не оголосили, що круїзні лайнери призупиняють свою роботу і найближчим часом усіх членів екіпажу відправлять додому".
Випадків захворювання на коронавірус на кораблі не було жодних, проте самоізоляція була необхідна для того, щоб підтвердити відсутність цих же випадків. Тому всіх працівників переселили в гостьові каюти, де потрібно було два тижні.
Упродовж цього часу Оксана Катерняк по-справжньому відпочила та насолодилася кожним прожитим днем на кораблі. Здебільшого читала, переглядала фільми, займалася йогою та почала вивчати німецьку.
Після самоізоляції працівники лайнера змогли вільно пересуватися по кораблі, проте з певними обмеженнями: обов’язково одягали маски та тримали необхідну дистанцію один від одного.
Згодом було прийнято рішення погрупувати екіпаж по різних кораблях, відповідно до національності для того, щоб спростити процес повернення людей додому, розповідає Оксана:
"Наприклад, всіх філіпінців переселили на один корабель, який через деякий час відчалив до Маніли. Мене, в тому числі й всіх українців, а також румунів, переселили на інший корабель. Там ми весело проводили час та чекали повернення додому".
Дівчина каже, що робота на круїзному лайнері за короткий термін подарувала їй цінний життєвий досвід:
"Ніколи не потрібно боятися змін та чогось нового, а навпаки — бути сміливою, відважною та готовою до нових викликів. Також зрозуміла, що вийти із зони комфорту — не так вже й складно,як може здатися на перший погляд. Після життя на кораблі я стала більш комунікабельною та відкритою, оскільки постійно перебувала в оточенні людей. Три місяці, прожиті на судні, були одними з найяскравіших моментів у моєму житті. Я отримала нереальний досвід, зустріла та полюбила чудових людей, а головне — розкрила, пізнала себе й зрозуміла, яким я бачу своє життя і чого я насправді хочу".
Оксана Катерняк дуже хоче повернутися на круїзний лайнер:
"Насправді, я з нетерпінням чекаю на цю можливість. За той невеличкий відрізок часу, що я там побувала, корабель став моєю другою домівкою і саме там я почала по-справжньому жити та насолоджуватися життям. Як тільки круїзні лайнери повернуться в звичний режим, буде це рік чи два, я обов’язково повернуся туди і таки продовжу свій незавершений шлях".
Ірина КМІТЬ, журналістка