Для калуського Музею дзвонів хочуть викупити дзвін Антонія Серафина в Мінську. ВІДЕО

Калуш історичний відомий як один із центрів дзвоноливарства на Галичині. Тут працювали дзвоноливарні відомих братів Фельчинських та Антонія Серафина. Активісти продовжують працювати над піднесенням історичного статусу міста і створенням тут туристичного магніту — Музею дзвонів.
Переглядів: 2604
Унікальний дзвін Антонія Серафина 1901 року віднайшли краєзнавці в селі Добровлянах

Усе почалося з ідеї, мети, ініціативної команди та пошуку експонатів для майбутнього музею, каже ініціатор створення Музею дзвонів, головний спеціаліст відділу з питань інвестицій та міжнародної інтеграції управління економічного розвитку міста Калуської міської ради Віктор Павлів. Збирають не тільки дзвони, але й усе, що мало відношення до дзвоноливарства не лише Калуша, але й України. Зокрема статті, книжки, фотографії, листівки, тощо.

Чимало зусиль до вивчення історії дзвоноливарства на Калущині доклали активісти Василь Фіцак і Олександр Коваль. Калушани об'їхали 54 села Калущини й дослідили всі церкви та дзвони в кожній із них: зробили серію світлин дзвонів, дзвіниць та підготували їхні описи. Нині краєзнавці готують буклет до друку.

Колекція дзвонів, яку вдалося зібрати для майбутнього музею, — невелика: більше сувенірних експонатів, аніж історичних. Проте калушани активно долучаються до поповнення колекції, підтримуючи ідею створення Музею дзвонів.

Майбутній музей Віктор Павлів бачить у формі дзвона, як у Коломиї — Музей Писанки. Це було б своєрідною візитівкою міста. У закладі планують відкрити дитячі гуртки з виготовлення дзвонів, тематичну бібліотеку. Діяльність музею неможлива без досліджень науковців, які б досліджували історію дзвоноливарства та дзвонів.

Звісно, ідея створення Музею дзвонів — дороговартісна справа. Тому ініціативна група подаватиме заявку на міжнародний грант, розповідає Віктор Павлів.

Старший науковий співробітник краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів вважає, що, створюючи Музей дзвонів, варто зробити його сучасним:

— Якщо створювати модерний музей, то він має відповідати європейським стандартам музейництва, які є, до прикладу, в Перемишлі. Оформлення мало б відповідати сучасним підходам. Може бути і відеоряд, в якому б ішлося про історію дзвоноливарства. Проте проєкт — дороговартісний, і його реалізація, ймовірно, — далека перспектива.

Директор музейно-виставкового центру Артур Єфремов, підтримуючи створення Музею дзвонів, зазначає: музей — в першу чергу, інституція, а не сувенірна крамниця. Основне завдання — дослідження, презентація, популяризація предметів, які знаходяться в музеї. За його словами, тих дзвонів, які зібрані станом на сьогодні, недостатньо, що відкрити повноцінний музей.

Ще одним важливим питанням є пошук приміщення, де буде розміщений майбутній музей. Поки що ініціативна група на чолі з Віктором Павлівим планує розмістити експозицію в Калуській ЗОШ I-III ступенів №3, де вже встановлена скульптура дзвоноливарів Фельчинських. Місце розташування експозиції вибране невипадково, каже директор навчального закладу Михайло Коротич:

— Ми знаходимося на вулиці Дзвонарській і знаємо, що саме тут була ливарня дзвонів братів Фельчиських. Віктор нам запропонував такий варіант розміщення музею, ми — підтримали. Ми будемо знайомити з нашою історією дітей і батьків. А наші вчителі історії та учні старших класів долучатимуться до краєзнавства.

За словами Віктора Павліва, вдалося налагодити співпрацю з дзвоноливарнею в Перемишлі. Однак через карантин поїздку до Польщі відклали. Також у Калуші розглядають пропозицію викупити калуський дзвін Антонія Серафина, що знаходиться в Мінську. Годинник, до якого був приєднаний дзвін, не працює, і зараз є хороша можливість повернути експонат на батьківщину.

Ірина КМІТЬ, журналістка