Як одинокий калушанин створив будинок сімейного типу

Ще в далекому 2006 році 45-річний одинокий  калушанин Віктор Гулак взяв на виховання чотирьох дітей Долинського дитячого будинку. Особисте життя чоловіка не склалося, проте було бажання мати власну сім'ю.
Переглядів: 11694
Перші всиновлені діти вже стали дорослими, всі здобули освіту, створили власні сім'ї. Віктор Гулак став тричі дідусем

Любов до дітей почалася з виховання похресника, в якого помер батько, а мати поїхала на роботу за кордон. Фактично на тривалий період Віктор став другим батьком для хлопчика. Однак, коли приїхала мати і забрала сина додому, чоловік відчув смуток і серйозно задумався про власних дітей. У результаті під батьківську опіку Віктор Гулак взяв чотирьох дітей з дитячого будинку. Виховання дітей стало справою життя для одинокого чоловіка і він створив будинок сімейного типу.

За спеціальністю Віктор Гулак — механік. Має приватний бізнес (станцію техобслуговування), великий будинок та господарство. Чоловік раніше був одруженим, однак побудувати щасливе сімейне життя не вдалося. Спільних дітей із колишньою дружиною так і не було. Коли прийняв рішення взяти на виховання дітей із дитячого будинку, його підтримали друзі та родичі. Однак були й ті, хто з подивом до цього ставилися й осуджували.

Дізнавшись, що в Україні існує програма зі створення прийомних родин, Віктор Гулак звернувся до фахівців міської служби у справах сім'ї та молоді. Пройшов усі етапи навчання — зокрема й у обласному центрі. Згодом, поїхавши у Долинський дитячий будинок, калушанин познайомився з 14-річним Ромчиком. Хлопець одразу сподобався Віктору Гулаку, адже був веселим, розумним і самостійним. Виявилося, що разом із Ромчиком у дитячому будинку живуть ще дві його молодші сестри — Інна та Іванка. Родинний зв’язок розривати не можна, тому чоловік вирішив, що виховуватиме троє дітей. У спілкуванні з директором зайшла мова про ще одну дівчинку — Аліну, яка з дев'ятимісячного віку виховувалася в сиротинці. Вона була талановита, розумна, однак мала проблеми з нирками. На прохання директорки чоловік узяв на виховання і її.

Справлятися з дітьми було непросто, зізнається Віктор Гулак:

— На перших порах було тяжко. Думав, маю досвід, адже виховував похресника. Та все виявилося не так легко. Вони ігнорували мене, перекривляли, закривали вуха, показували язик. Розмовляти було важко. Так, у інтернаті діють закони на виживання. Для них ніхто не авторитет. Однак із часом усе ж знайшов підхід до кожної дитини.

Звичайно, в батьківській хаті не вистачало материнської руки, тим більше, коли на вихованні — троє дівчат. На допомогу Віктору Гулаку прийшла його шкільна вчителька, яка вже давно як була на пенсії, розповідає калушанин:

— У свій час Шахова Лариса Олександрівна дуже допомогла. Коли вона дізналася, що у мене з'явилися діти, то сама запропонувала допомогу.

Уже в січні 2009 року прийомну сім'ю Віктора Гулака перевели в статус дитячого будинку сімейного типу в зв'язку із довлаштуванням на виховання дітей із Тлумацької ЗОШ-інтернату — 15-річної Надії та 9-річного Степана.

У 2015 році у зв'язку із закінченням навчання в коледжі дитячий будинок сімейного типу залишає повнолітня Надія, влаштований на виховання та проживання 13-річний Андрій.

Далі діти поступово почали покидати батьківське гніздо. Уже в серпні 2016 року із дитячого будинку сімейного типу іде повнолітня Аліна у зв'язку із закінченням навчання в університеті нафти і газу. А наступного року до дитячого будинку сімейного типу чоловік взяв на виховання 13-річну Марічку, 14-річну Оксану та 13-річну Ірину.

Цьогоріч з-під батьківського крила вибуває 20-річна Іванна та раніше влаштовані Оксана та Ірина, які виявили бажання бути в іншій сім'ї. У зв'язку із бажанням рідної сестри встановити опіку над дитиною покидає дім і 15-річний Андрій.

Згодом сім'я Гулака Віктора переходить у статус прийомної сім'ї. У 2018 році в ній з’являється 17-річний Віктор.

На даний момент у сім'ї — троє вихованців: Інна, Марічка та Віктор.

Інна навчається у Львові у ветеринарному університеті на магістратурі. Марічка — в Івано-Франківському коледжі на вихователя, а 19-річний Віктор — у Калуському ВПУ №7 на зварника.

16-річна Марічка проживає з Віктором Гулаком вже більше трьох років. Раніше вона перебувала в Мединському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. Чоловік каже, що забрав дівчину до себе за проханням начальника обласної служби у справах дітей:

— Одного разу телефонує мені начальник обласної служби і розповідає, що у нього є хороша дівчина. Нікуди її не могли прилаштувати, тому їй «світить» інтернат. Я сказав, що з мене досить і так борода вже сива від усього. Але все-таки погодився.

Історія Віктора — інша. Хлопець виховувався в калуському будинку сімейного типу під опікою отця Володимира Пітулея. Однак там він так і не зміг «прижитися», а з Віктором Гулаком хлопець ладнає, батько-вихователь залучає його до праці.

— Його виховувала вулиця, захопив «посьолок», попав у поле зору поліції, справ «наробив» чимало. На прохання начальниці Калуської служби у справах дітей Лесі Дзундзи взяв його до себе. До того ж, Інна знала особисто Віктора казала, що він хороший хлопець, адже раніше вони були разом у дитячих таборах, — каже Віктор Гулак.

Перші всиновлені діти вже стали дорослими, всі здобули освіту, створили власні сім'ї. Віктор Гулак став тричі дідусем. А в теперішніх вихованців чоловік користується повагою, авторитетом, адже він піклується про їхнє здоров'я, стежить за навчанням, цікавиться успішністю і їхнім життям.

У коментарі «Вікнам» начальниця Калуської міської служби у справах дітей Леся Дзундза позитивно відгукнулася про сім'ю Віктора Гулака. Проте не приховує, що був осуд зі сторони людей:

— До нас надходили анонімні дзвінки від людей, для чого одинокому чоловікові всиновлювати стільки дівчат. Соціальні служби все контролювали, зокрема й умови проживання, лікування дітей, цільове використання коштів. Зі своїми обов'язками Віктор Петрович справлявся добросовісно і всім дітям дарував турботу і батьківське тепло.

Рівні умови для матері та батька

За словами Лесі Дзундзи, українське законодавство до 2005 року передбачало створення будинку сімейного типу тільки обома представниками подружжя. Зараз є рівні умови для створення дитячого будинку сімейного типу як для матері, так і для батька.          

Для того, щоб створити дитячий будинок сімейного типу, необхідно зібрати повний пакет документів і пройти відповідне навчання. До документів додається дохід за останніх пів року (мінімального прожиткового мінімуму на одну особу достатньо), довідку про несудимість, наявність житла, медичний висновок (чи може особа виконувати обов'язки), навчання в центрі соціальних служб дітей, сім'ї та молоді з підвищенням кваліфікації.

Леся Дзундза детально розповіла, що передбачає навчання у центрі соцслужб:

— На навчаннях з прийомними батьками працює психолог. Тут вивчають їхню психіку, ставлять у різні ситуації, проводять тренінги і надають висновок, який містить рекомендаційний характер щодо того, скільки дітей можна влаштувати до батьків чи певної особи. Проте остаточне рішення приймає виконавчий комітет, комісія з питань захисту прав дітей.

За даними Калуської служби у справах дітей, у Калуші є 10 прийомних сімей, в яких виховуються 19 дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування. З них троє — це одинокі жінки і двоє — одинокі чоловіки, решту — подружжя. Також в місті один будинок сімейного типу, в якому виховують семеро дітей. Опікунами виступає сімейне подружжя.

Не залежно від статі і сімейного стану можна взяти дітей на виховання і створити дитячий будинок сімейного типу. Головне — бажання, пройти навчання та відповідати певним вимогам. Важливо бути й впевненим у своїх силах, можливостях і не боятися стереотипів. Адже кожна людина має право будувати власне життя за покликом серця, а не так, як диктує суспільство.

Ірина КМІТЬ, журналістка

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми,  що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews