Художниця Вікторія Дідошак не продає свої роботи

Ще зі студентських часів калуська художниця Вікторія Дідошак захопилася графікою. Забуваючи про повсякденні справи мисткиня, з ентузіазмом поринала у світ мистецтва, не шкодуючи ані зусиль, ані часу. Каже, що натхнення — це особливий внутрішній стан людини, який виникає спонтанно. Саме такі моменти Вікторія використовує для того, щоб створити чергову цікаву і неповторну роботу.      
Переглядів: 2410
Вікторія почала захоплюватися витинанками. Усе почалося з роботи «Зійшла зоря», де зображений Ісус в яслах

Вікторія Дідошак народилася в селищі Войнилові на Калущині. З дитинства була творчою дівчиною: любила музику, танці, а особливо — малювання і дизайн. Згодом вибір постав між дизайном та малюванням. Зваживши всі «за» і «проти», вступила в Калуський коледж культури і мистецтв на спеціальність «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». Ще перед вступом дівчина зрозуміла, що означає по-справжньому бути художником.

— Перед іспитами я зрозуміла, що художник має знати, що таке олівець H, HВ. Для мене був тільки простий олівець, яким малюєш. Я не знала, що таке художня школа. Але згодом всього навчилася. Головне — цікавитися, і тоді все одно при великому бажанні ціль буде досягнута, — переконана художниця.

З перших днів навчання в коледжі дівчині сподобався урок графіки, хоча і були розбіжності в баченнях з викладачем. Згодом зрозуміла, що любов до графіки — на все життя.

— Ти інколи сидиш, дивишся на свою  роботу свою і думаєш, що тобі потрібно піти поїсти, адже ти вже стільки годин сидиш і не можеш відірватися від роботи, — ділиться Вікторія Дідошак.

Пригадує, що в коледжі була прямолінійною, завжди відстоювала себе, не дозволяла іншим тиснути. Це не завжди було на руку, однак характер був саме таким.

Вікторія продовжила своє навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за спеціальністю «Дизайн середовища». Пригадує, як викладачі не сприйняли її проєкт, адже там домінував чорний колір. Одній із викладачок робота здавалася надто похмурою, неяскравою. Однак студентка зуміла відстояти себе і захистити свою роботу на «відмінно».

— Для мене чорний, як і всі інші кольори, білий, срібний, — це розкішні кольори. Класика й улюблені кольори — чорний, сірий, білий і червоний, — зізнається мисткиня.

Після навчання дівчина близько року не поверталася до малювання через смерть близької людини. Згодом зуміла взяти себе в руки і почала малювати. І знову все почалося із улюбленої графіки.

Основними в творчості Вікторії Дідошак є дитяча ілюстрація, природа та портрет. Графіку малює тільки на акварельному папері тушшю, використовуючи пера та пензлики для заливки більших площ. Роботи виконує як лінійно, так і штрихуванням та плямами.

Усе більшої популярності набирає комп'ютерна графіка. Тому художниця із радістю та ентузіазмом вивчає і цей напрямок. Головне — мати хорошу техніку та бажання вчитися.

Окрім графіки, Вікторія почала захоплюватися витинанками. Усе почалося з роботи «Зійшла зоря», де зображений Ісус в яслах. Витинанка вийшла напрочуд вдалою, тож, її відібрали на одну із виставок калуських художників. Досить зворушливою є і робота «Пам'ять дитинства»  із зображенням покійного дідуся Вікторії.

— Мені було п'ять років, коли він помер. Але він вмів до мене достукатися, був мудрим чоловіком, — пригадує художниця.

Чимало зусиль майстриня доклала і до роботи під назвою «Маленький принц» за однойменним твором Антуана де Сент-Екзюпері.

— Це перша робота, яку я виконувала шарами. Було складно, але в мене все вийшло, — каже Вікторія.

Спробувала художниця виготовити і витинанку-логотип видання «Вікна». Каже, що ідей було декілька. Однак найбільш гармонійним виявився рослинний орнамент. На логотипі Вікторія зобразила природу, млин, стежки, лісовий будинок та каміння.

Вікторія Дідошак зізналася, що створення витинанок приносить їй не тільки задоволення, але й психологічно розслабляє.

Неабияке значення в творчості Вікторії відіграє професійна критика. Раніше з її сприйняттям були проблеми, але зараз навчилася реагувати по-іншому.

— Я спокійно  відношуся до критики, навіть із посмішкою. Критика не завжди стосується тебе. Іноді люди просто незадоволені життям і хочуть тобі зіпсувати настрій, вилити власну незадоволеність. Якщо людина поважає себе, то вона почує критику і зрозуміє, про що вона: чи це відносно твоєї професійності, чи це просто так, щоб сказати, — вважає художниця.

Порівнюючи свої старі і нові роботи, Вікторія бачить очевидний прогрес. Свої роботи наразі не продає — лише дарує друзям.

Із калуських художників Вікторії близькі роботи Вікторії Гречко, Христини Музичин та Галини Турчик. У майбутньому хоче вдосконалити технологічно техніку графіки, заробляти гроші мистецтвом та організувати персональну виставку.

Ірина КМІТЬ, журналістка

Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор