Історія героїв повстанських пісень із архіву КДБ

Переглядаючи в архіві УСБУ Івано-Франківської області справу 6465П на підпільника ОУН жителя села Боднарова Старчевського Федора Михайловича, 1907 р. н., в пакеті речових доказів (аркуш 164-ї справи) виявив записані на картці учнівського зошита 3 пісні-балади.
Переглядів: 1268
"Гомін" (Дяченко Михайло Васильович)

Частина I. Знахідка в архіві

Картка учнівського зошита з текстами пісень була вилучена 28.02.1949 року під час арешту Федора Старчевського (підпільне псевдо «Гайдамак»), який був засуджений військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 25.05.1949 року на 25 років ув’язнення (аркуші 206-208).

Фото Старчевського Ф.М. (зі справи)

Постановою слідчого 12 березня 1949 року пісні визнані антирадянськими і долучені до речових доказів кримінальної справи. У своїх показах на слідстві заарештований стверджував, що аркуш з піснями вручила йому незнайома дівчина Марія з Підлужжя, однак на суді повідомив, що пісні отримав від вищезгаданих ним повстанців («Галичан», «Швайко» і «Гомін»), а суддя не уточнив — від кого саме. Адже лише один зі згаданих — Михайло Дяченко «Гомін» — публікував повстанські пісні в редагованих ним підпільних виданнях та збирав їх до повстанського архіву задля збереження їх для нащадків, тобто для нас, а інші згадані особи («Галичан» і «Швайко») хіба що йому допомагали.

Найімовірніше, Федір Старчевський саме тому не повідомив катів про призначення пісень (для повстанського архіву), щоб вороги того архіву не шукали і не знайшли, і щоб уцілілий архів потрапив до нащадків.

Федір Старчевський загинув у сибірському концтаборі в Красноярському краї. І хоча тоді пісням не судилося потрапити в архів УПА, та все ж вони дійшли до нас обхідним шляхом — через архів КДБ. А належність трьох пісень до одного району (колишнього Станіславського. — Авт.) свідчить на користь версії про організований підпільною районною організацією ОУН збір пісенного фольклору про повстанців.

Аркуш з піснями та записом про вилучення при обшуку

Пропоную текст пісень відповідно до рукопису — зі збереженням діалекту і граматичних помилок:

І пісня

В читвер темний ранок,

туман налягає

в село підпичари

москва облягає.

Хату у вільшині

кати обступили

і хатнього хлопця

били-катували.

Щоб хлопець признався,

але кат московський

нічого не дізнався.

Пішли до стодоли

почали шукати

повстанські герої

почали стріляти.

Вбили лейтенанта

автомат забрали

за більшовиками

серії пускали.

Стадник хлопець жвавий

автомата взявши

за більшовиками

на дорогу гнавши,

а Дмитро Дячишин

скріз діру стріляє

ні одного ката

в шопу не пускає.

а Іван Мельниченько

за большовиками

біг аж у вільшину

босими ногами.

Чорний ворон кряче

по всі Україні

за Статником плаче

родина в Сибірі.

Чорний ворон кряче

по всі Україні

а за Залізняком

стара мати плаче.

Дим в гору стелився

полум’я червоне.

Сім катів забитих

а осьмий доходи.

За Дмитром Дячишиним

мати умліває.

А його сестричка

сльози витирає.

За повстанцяма плачут

їх вірні дівчата

ох червоний кати

буде ти заплата.

ІІ пісня

В неділю сполудні

як сонце сідало

московськіє військо

село обкладало.

А сиксоти добрі

дали їм це знати

що прийдуть повстанці

в село вечеряти.

У 7 годині

як вже було темно

почалися стріли

бахнула ракета.

а від тих же стрілів

впав провідник Карий

а Спис утікає

бо був троха далі.

Побіг же він полем

та тільки мав сили,

але злучні стріли

йому грудь зранили.

Не мав вже він сили

катюги близенько

пращай Україно

пращай рідна ненько.

В понеділок рано

перкатюхи знали

що вже тих немає

за ким так шукали.

ІІІ пісня

В Угорниках над річков

в Настунині хаті

там полягли два герої,

з ними кат проклятий.

Впала і Настуня

від страшних побоїв

не боялась пригорнути

молодих героїв.

Скінчились побої

ніхто не стріляє

кат московський дочку Ірку

в хату посилає

іди Ірко подивися

чи живуть бандити

як ще живі бандировці

то будем їх бити.

Пішла Ірка в кімнату

нема там нікого

лиш у сіньох застає ще

Богдана живого.

Забий мене Богданочку

молоду дівчину.

Най я гину разом з вами

за неньку Вкраїну

Лунай же пісенько

по всі Україні

про відвагу двох героїв

відвагу Настуні.

Цих пісень немає серед зафіксованих у Літописі УПА, тобто в томі 25 Нової серії («Пісні УПА»). У першій і третій баладах вказані місця подій (Підпечари й Угорники), а місце подій другої пісні не вказане. Пошук згадок про провідника «Карого» в тодішньому Станіславському районі привів до тому 22 Нової серії Літопису УПА, де згадано двох провідників Карих:

1) на сторінках 618, 1059 і 1077 згадано одного провідника Карого без встановлених прізвища, імені, місця і дати народження, лише вказано місце його загибелі — село Ямниця Тисменицького району:

с. 618 “Дня 14.VІ.[19]45 р. розпочався вишкіл. Присутніх людей на вишколі було 15, а саме: Довбуш, Левко, Подорожний, Славко, Карий...”.

с. 1059 “Керівництво Станиславівського районного проводу ОУН. ... [референт] пропаганди ...Карий (1947)”.

с. 1077 “Борець – “Карий” (? – 8.06.1947, с. Ямниця Станіславського р-ну). Член ОУН. Референт пропаганди Станиславівського районного проводу ОУН (1947). Загинув у сутичці з чекістсько-військовою групою.

2) Другий провідник Карий згаданий на с. 236 у «Списку загиблих в боротьбі з московсько-більшовицькими окупантами на терені Станиславівської округи» під №4 — кущовий провідник «Карий» Бо́рис Михайло, народжений у Підпечарах в 1914 році, загинув 12.9.48 на підпечарському полі — “вийшов на засід[ку]”.

Щодо першого варіанту я звернувся за допомогою до історика, уродженця і жителя села Ямниці, директора івано-франківського ліцею імені Миколи Сабата (колишня гімназія №1) — Ігоря Дейчаківського, який досконало знає рідне село, але він нічого не знав про «Карого» Та все ж на моє прохання він додатково передивився наявні матеріали й опитав жителів, але не знайшов ні слідів пісні, ні свідків описаного в ній бою. Тож залишився варіант, що Підпечар стосується і друга пісня.

Олег Петрович ДРОГОМИРЕЦЬКИЙ, м. Калуш

(Далі буде)