Руслан Терешко: «Наша мета — зберегти Калуський пивзавод. І вона буде досягнута»

13 вересня Калуська міська рада затвердила проєкт детального планування території для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з закладами громадського призначення на території пивзаводу на вул. Грушевського, 89-а в м. Калуші. За проєктом, власне пивзавод буде займати невелику частину території — близько 0,5 га, і розташується в історичній будівлі солодовні. А решту території  пивзаводу, площа якої становить близько 3,4 га, забудують житловими будинками. 
Переглядів: 9236
Житловий комплекс — це й бізнес-проєкт, який дозволить отримати ресурс для модернізації бровару, акцентує Руслан Терешко

За проєктом детального планування мають бути знесені всі будівлі заводу за винятком солодовні та збудовано 18 секцій дев’ятиповерхових житлових будинків, які розташуються трьома блоками на 855 квартир. Приміщення громадського призначення — вбудовані в житлові будинки. Площа забудови земельної ділянки багатоквартирними житловими будинками — 24%. Передбачені паркомісця, озеленення, дитячі і спортивні майданчики та пішохідна зона. Щодо будівлі солодовні, то запланована її реконструкція з добудовою закладу громадського харчування.

Рішення міської ради викликало неоднозначну реакцію в громаді. Є припущення, що воно призведе до закриття пивзаводу, а громада втратить не лише підприємство, але й важливу частину своєї історії, адже виробництво пива в Калуші існувало щонайменше з 1565 року.

Уперше ідею забудови території пивзаводу в Калуші презентували в березні цього року. Представником від власника (а це — ТОВ «ТД Калуський бровар») у перемовинах з міською владою відтоді був Руслан Терешко. Цього тижня «Вікна» зустрілися з паном Русланом, щоб отримати відповіді на питання, які хвилюють громаду.

— Насамперед, що спонукало Вас зайнятися цим проєктом? Адже формально Руслан Терешко до власників Калуського пивзаводу відношення не має.

— У останні роки — це так. Проте я мав відношення до пивзаводу з 2008 року, доклав багато зусиль для того, щоб підняти підприємство та відновити на той час практично втрачену репутацію калуського пива. Нагадаю, саме з 2008 року, коли змінився власник заводу, ми розробляли і впроваджували у виробництво нові сорти пива: лінійки «Експортового», «Калушер» тощо. До цього наше пиво продавалося в основному в межах Калуського району, зараз — по всій Україні. Це підприємство залишається мені близьким, слідкую за його роботою і, повірте, вболіваю за його збереження. Саме тому спілкуюся з власниками і допомагаю їм вийти з тієї критичної ситуації, яка склалася в останні роки.

Енергоносії стрімко дорожчають, тож виробництво мусить стати більш компактним і раціональним

— Чому саме зараз постало питання щодо майбутнього пивзаводу, а забудова його території житловими будинками подається як безальтернативний варіант збереження виробництва пива в Калуші? Чому власники не пропонують інвестиції, модернізацію виробництва тощо?

— Упродовж останніх трьох-чотирьох років виробництво пива в Калуші є збитковим і вимагає постійних дотацій. Причин є кілька. По-перше, невеликі локальні броварні не витримують тиску великих виробників і чимало їх в Україні вже припинили роботу. Великі виробники — це об’єми і, відповідно, кращі умови постачання сировини, можливості до оптимізації процесу виробництва і як наслідок — менша собівартість продукту. На Калуському пивзаводі дотримуються традиційної технології виготовлення пива, процес займає 30 днів, а це відповідні витрати енергоносіїв, виплата зарплат, податків тощо. При цьому є великі компанії, у яких процес виробництва пива триває 3-4 дні. Питання до технології є, але огульно звинувачувати нікого не буду. Проте таке пиво, зрозуміло, буде коштувати дешевше. А зараз попит — саме на дешеве пиво.

Друга основна причина збитковості заводу — це старе, зношене обладнання. Будівлі заводу розкидані на великій території. За винятком солодовні, яка, до речі, впродовж останніх 40 років пустує. Це радянська спадщина, чимало споруд не використовуються і занедбані. Наприклад, у 1970-х роках збудували новий варочний цех, проте його не запустили, а чани, в яких мали варити пиво, більш як 20 років тому порізали і здали на металобрухт.

Чани з нового цеху, в яких мали варити пиво, більш як 20 років тому порізали і здали на металобрухт

На заводі є потенційно небезпечний об’єкт — аміачна установка. Її функція — охолодження й підтримання температури в цеху зберігання пива. Є велика стара котельня, яку ще в 2011 році ми перевели з газу на дрова — інакше підприємство давно б припинило роботу.  Більшість обладнання на заводі — віком 40-50 років, і воно вимагає оновлення. Крім того, виробництво є енергозатратним: пиво від цеху до цеху перекачується трубами на відстань близько 1 кілометра.

Зрозуміло, що виживати в таких умовах Калуському бровару стає все важче.

Щодо інвестицій і модернізації, то такі варіанти вивчали. У 2011 році запрошували на підприємство спеціалістів з Чехії. Вони розробили і запропонували проєкт модернізації заводу: потрібно було вкласти приблизно 2,5 млн євро лише в обладнання. Шансів, що така інвестиція себе окупить при існуючій ринковій ситуацій, практично не було. Проте, це не означає, що власники не вкладали в завод коштів: це і дотації на покриття збитків, й інвестиції в обладнання. Наприклад, було закуплено систему кондиціювання, що дозволило зменшити навантаження на аміачну установку.

Однак, на моє переконання, поки завод є таким, як зараз, жодна модернізація не дасть йому шансів на виживання: енергоносії стрімко дорожчають, тож виробництво мусить стати більш компактним і раціональним. І якраз такий варіант ми запропонували громаді і міській владі, яка нас підтримала. До речі, і депутати, і комісії, і громадські активісти мали можливість відвідати пивзавод, оглянути його приміщення, територію, подивитися, як організоване виробництво, і впевнитися, що наш проєкт — оптимальний. Принаймні, інших варіантів для збереження броварні не бачу.

Пиво від цеху до цеху перекачується трубами на відстань близько 1 кілометра

— На сесії міської ради йшлося про те, що до будівлі солодовні добудуть приміщення. Тут буде заклад громадського харчування, відвідувачі якого зможуть побачити, як варять пиво за склом. Виглядає так, що після реконструкції пивзаводу залишиться справді локальна броварня при ресторані.

— Це абсолютно хибне враження. За проєктом, до солодовні добудують приміщення в такому ж архітектурному стилі. Причому саму солодовню буде очищено від радянської штукатурки і вона набуде свого первісного вигляду — будівлі з червоної австрійської цегли. На першому поверсі, а це площа близько 2000 квадратних метрів, буде зосереджено пивзавод. Буде і заклад громадського харчування, проте «за склом» відвідувачі зможуть побачити лише невеликий, я б сказав, декоративний фрагмент виробництва. Обсяги пивоваріння в новому приміщенні не зменшаться, а, можливо, й збільшаться. Це буде повноцінний завод, частину обладнання і технологічних ліній оновлять, а дещо буде збережено з діючого виробництва. Зокрема, в нове приміщення будуть переміщені так звані танки — 58 металевих ємностей на 12-16 тонн кожна, у яких дозріває пиво. Це справжній скарб нашої броварні! Перед тим їх реставрують.

Справжній скарб броварні — 58 металевих ємностей-танків на 12-16 тонн кожна, у яких дозріває пиво

Саму солодовню обіцяють очистити від радянської штукатурки і вона набуде свого первісного вигляду — будівлі з червоної австрійської цегли

Зараз на заводі може одночасно зберігатися 700 тонн пива. І ці об’єми будуть збережені в новому приміщенні. Крім того, тут буде сучасна система опалення, охолодження й кондиціонування. А, отже, більше не буде потреби ні в старій котельні, ні в аміачній установці. Це в цілому зробить виробництво більш екологічним і безпечним. Це великий плюс, адже завод розташований не десь у промзоні, а в центральній частині міста, поруч із житловими будинками.

На пивзаводі працює 40-50 людей, а в літній сезон — до 70. Причому 7-8 людей обслуговують котельню. Після реконструкції тут очікується щонайменше 40 робочих місць. Крім того, на верхніх поверхах солодовні заплановано розташувати музей калуського пива, дегустаційний зал і галерею. Одним словом, пивзавод у Калуші буде працювати і примножувати славу калуського пивоваріння, причому він стане кращим як ззовні, так і зсередини.

— Чому на території заводу запланували саме житлову забудову? Як взагалі житловий комплекс буде уживатися з пивзаводом і чи можливо буде витримати необхідні санітарні розриви?

— Завод буде розташований в окремому приміщенні, територія — огороджена, а відстань до житлових будинків відповідатиме санітарним нормам — проєктанти вже працюють над документацією. Заїзд на територію заводу буде влаштовано з боку вул. Писарської. Тут проблем немає. Унаслідок оптимізації виробництва звільняється понад 80% території. І питання, як її використовувати, по суті не стояло: тут, у житловій зоні, неможливо, та й недоцільно будувати інше промислове підприємство. Тому логічно, що планується житловий комплекс. Це також і бізнес-проєкт, який дозволить отриматий необхідні ресурси для модернізації виробництва пива.

—  Коли можна очікувати завершення будівництва житлового комплексу? У зв’язку з переміщенням пивзаводу він, очевидно, припинить свою роботу. Чи не приведе це до втрати колективу?

— Усі роботи мають бути завершені за чотири роки. Щодо пивзаводу, то він має і буде працювати і під час будівельних робіт. Так, на першому етапі, який триватиме орієнтовно два роки, основні виробничі приміщення пивзаводу будуть збережені. Паралельно будуть проводити роботи в солодовні і готувати тут площі для розміщення заводу, а також приступлять до житлового кварталу на вільній території. І лише після того, як завод перемістять, старі будівлі можна буде знести і продовжувати на їхньому місці будівельні роботи. Зупинка виробництва якщо і буде, то мінімальною. Калуський бровар собі такого дозволити не може: підприємство має договори на 5 років із дистриб’юторами пива в переважній більшості областей України та Києві, а також із рядом великих торгових мереж. Тож калуське пиво обов’язково має варитися, а контракти — виконуватися. Інакше підприємству загрожують великі штрафи.

Розмовляла Богдана ТИМЧИШИН, журналістка