У Голині зберігають ікону, у яку стріляли "совіти" Як вдалося активізувати життя Голинської громади? Про пам'ятну ікону радянських часів у храмі, п'ятиметрову вервицю, волонтерство у часи війни "Вікнам" розповів старший брат парафії Покрови Пресвятої Богородиці, волонтер і депутат міської ради Іван Мазурик.
Голинську церкву Покрови Пресвятої Богородиці можна назвати осередком духовності, віри та патріотизму. Хоча раніше, як зазначає Іван Мазурик, парафія була мертвою, а люди — розчарованими:
"До храму ходили лише старші жінки. Молодь приходила лише на великі свята — Пасху та Різдво. Були великі конфлікти між людьми щодо будівництва церкви, сім'ї ворогували між собою. Не було прозорості, нераціонально використовувалися кошти".
Церкву будували з 2001 року. На честь цього біля дитячого майданчика поставили хрест.
"17 років будували церкву, не було ні кінця, ні краю. М'яко кажучи, між людьми були непорозуміння", — пригадує голинянин.
Урешті, голиняни вирішили змінити ситуацію. 2018 року Іван Мазурик разом з ініціативною групою села вирушили в Івано-Франківську єпархію УГКЦ, де зустрілися з Митрополитом Володимиром Війтишином, щоб отримати дозвіл на проведення церковних виборів.
"Ми розуміли, якщо самі все це не зробимо, то ніхто нам не зробить. Хотілося, щоб було взаєморозуміння між людьми та підтримка", — пригадує Іван Мазурик.
Так, з благословення Митрополита та завдяки довірі громади за два місяці обрали нове братство та сестринство. Іван Мазурик став старшим братом парафії. Паралельно почалася важка та клопітка робота з будівництва храму. Було безліч труднощів, зокрема, чимало недоброзичливців та мінімум коштів. Проте голиняни наполегливо йшли до своєї мети, незважаючи ні на що.
Церкву будували власними силами — часто брали у борг, а з пожертвами допомагали небайдужі віряни.
"Можна сказати, що ми у церкві жили. Я о 8-ій ранку приходив до церкви, а о 11-12 годині вечора приходив додому. Ми за два місяці відкрили церкву", — розповідає старший церковний брат.
14 жовтня 2018 року у Голині сталася знаменна подія — урочисте освячення новозбудованого храму за участі Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина та чисельної кількості священнослужителів. Відтоді на Парафії відродилося нове життя. Зокрема, почали своє служіння у церкві два молоді священники — о. Анатолій Козак та о. Микола Хомин. Духівники почали активну роботу з молоддю, організували катехизацію, цікаве і корисне дозвілля для дітей та дорослих.
Церковна громада вирішила створити інформаційний сайт, де прозоро і чітко звітують про кошти та виконану роботу.
Окрему увагу заслуговують церковні реліквії храму, зокрема, одна із ікон ХХ ст під назвою "Молитва Ісуса Христа на Оливній горі". Її перенесли зі старого місцевого храму. На образі, а самі на зображенні чаші, помітні сліди пострілів активістів радянської влади.
"Ця ікона цінна нам як пам'ятка. Так, в радянські часи наші греко-католицькі церкви закривалися, а з церковних реліквій радянська влада знущалася", — прокоментував Іван Мазурик.
Ще однією цінністю храму є п'ятиметрова дерев'яна вервиця, яку власноруч виготовили власники Голинської деревообробної майстерні Віктор та Андрій Максимовичі, які згуртували навколо себе команду талановитих майстрів. Серед них — Михайло Левицький, Іванна Лішак, Олександр Хоменко, Микола Мазурик. Вервиця складається з 50 маленьких "зернят" і 6 — великих.
"Коли робили вервицю, то дали обіцянку, що вона не буде припадати пилюкою, а буде максимально долучатися до всіх молитов", — каже старший брат парафії Покрови Пресвятої Богородиці.
І, справді, у храмі діють спільноти "Жива вервиця", "Матері в молитві", "Апостольство молитви", спільнота Неустанної Помочі Пресвятої Богородиці, катехизаційна школа Покрови Пресвятої Богородиці, які молитовно використовують вервицю.
З початку повномасштабного воєнного вторгнення РФ в УКраїну церковна громада активно зайняла волонтерством. Як відомо, близько 60 голинських військових захищають Україну на передовій. Чимало допомагає захисникам голинський сільський староста, ветеран бойових дій АТО/ООС Тарас Кушлик. У його сім'ї сталося велике горе: у березні на Житомирщині під час виконання бойового задання загинув 25-річний син Володимир Кушлик.
Саме Тарас Кушлик подав ідею готувати сухі супи, адже на фронті хочеться теплої їжі. Голинянка Віта Курташ стала основною організаторкою цієї ідеї. Основні складники страви — капуста, цибуля, морква, гриби, картопля. Так, жінка справляється з роботою на всі 100. Волонтери виготовляють від 300 до 500 пакетиків на тиждень. Голиняни приносять продукти, фасують і відправляють на бойовий фронт.
"Сушимо, важимо, фасуємо, складаємо у вакуумні упаковки. Хлопці заливають і 5-10 хвилин кип’ятять. Смачно і практично", — додає Іван Мазурик
Відправляють для захисників усе, що потребують: тепловізори, квадрокоптери, літні душі, рації, тактичні навушники, аптечку, амуніцію, павербанки. Чимало допомагають голиняни, які працюють за кордоном. До списку необхідних речей кладуть кишенькові молитвеники та плетені вервиці, щоб з молитвою було легше перебувати на фронті, каже старший брат парафії Покрови Церкви Пресвятої Богородиці.
Раніше у вільну хвилину Іван Мазурик займався спортом, проте зараз часу на це зовсім немає. Коли почалася повномасштбана війна, голинянин жодного разу не був ні у спортзалі, ні на стадіоні. До війни депутат починав тренування з розминки, бігу та віджимання на брусах. Каже, що за п’ять підходів міг віджатися 30 разів. Зараз вважає доцільнішім трудитися на перемогу України, а потім візьметься за спорт. Проте для "Вікон" продемонстрував, що перебуває у відмінній фізичній формі.
Іван Мазурик висловлює щиру подяку всім українським захисникам, які воюють на передовій:
"Хлопці, завдяки вам є Україна. Хочу побажати вам сили здоров'я, повертайтеся живими. Дякуємо, що ввечері можемо лягати спати, а зранку прокидатися".
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, ооператор