«Очі» для військових. Сім’я з Прикарпаття відправила на передову 200 приладів для нічної їзди

Усе почалося 24 лютого із повномасштабного вторгнення РФ. Володимир зголосився в аеророзвідку, а згодом на прохання товариша виготовив перший прилад для автомобіля військових, щоб їздити вночі без увімкнених фар. Нове завдання, яке поставили бійці волонтеру, — виготовити камеру для нічого спостереження, щоб військові могли безпечно поспати.
Переглядів: 2569
Волонтер Володимир Муссур ділиться секретами свого винаходу з усіма, хто готовий допомагати захисникам України

Володимир Муссур понад 20 років займався відеозйомкою весіль, хрестин, ювілеїв та інших родинних свят. Починав із звичайних VHS-камер, а відтак — освоював нові технології і старався оновлювати відеотехніку, щоб максимально поліпшити якість готової відеопродукції. Ніхто не сподівався, що розмірене мирне життя кожного українця перекреслить повномасштабна агресія РФ.

«24 лютого для всіх був справжнім шоком, — пригадує Володимир. — Мене переповнювало бажання піти захищати українську землю від москалів. Проте дружина Яна відрадила від такої ідеї, адже у мене спинна грижа і за станом здоров’я я би був більше тягарем для військових, аніж помічником. Тому почав шукати, чим можу допомогти армії в тилу. У волонтерстві я себе не бачив, оскільки треба і там мати свої навички, контакти і джерела для пошуку і відправлення на передову тих самих касок, бронежилетів, тактичного взуття чи іншого спорядження. Тому дуже втішився, коли побачив у соцмережі повідомлення про набір в аеророзвідку, яку планували створити у нашій області. Я мав два квадрокоптери, які використовував для зйомок весіль та інших свят, мав досвід польотів коптером і ще з двома друзями-операторами з радістю відгукнувся на цю пропозицію. Ми зустрілися з військовими, які з нами поговорили, записали наші координати і я дуже зрадів, що буду потрібним для боротьби з агресором. Майже місяць я чекав, проте ніхто так і не подзвонив».

І хоча йому не довелося стати аеророзвідником, проте квадрокоптери для армії знадобилися: один дрон Володимир подарував аеропорту, а інший, обладнаний системою для скидання вантажів, воює на сході, виконуючи бойові завдання і скидаючи «бомбочки» на голови московських зайд, інформує uacrisis.org.

Володимир Муссур, щоб хоч якось долучитися до загального спротиву окупантам, знімав і розповсюджував у соцмережах ролики про своїх друзів, які займалися закупівлею, ремонтом, фарбуванням та відправкою на передову автотранспорту. Але по-справжньому відчути себе потрібним для армії допоміг дзвінок друга.

«Якось мені зателефонував мій добрий товариш Назар, у якого батько воював десь під Авдіївкою, — розповідає Володимир Муссур. — Ти, каже, маєш справу з камерами, то може би щось придумав таке, щоб хлопці на передовій могли їздити вночі без увімкнених фар, але все бачити. Я взагалі вперше почув, що вони там пересуваються у нічний час без фар і нерідко трапляються неприємні пригоди. Цей дзвінок допоміг мені себе знайти. Почали думати, як би воно все мало бути, припасовували старі камери відеоспостереження до автомобільних магнітол, експериментували. Врешті, одна із кількох камер дала якесь зображення, з «мурашками», але це вже плюс. Ідея працює і її треба вдосконалювати. Тому перший тестовий прилад для нічної їзди без фар я розробляв два тижні. Кінцевий продукт вийшов із камери спостереження, 5-дюймового монітора, який я через OLX придбав у хлопця з сусіднього села. До речі, він віддав мені його за півціни, коли почув, що прилад для потреб ЗСУ. Ці два прилади з’єднуються між собою відповідним кабелем і підключаються до авто через штекер «прикурювача». Камера кріпиться до авто за допомогою магнітів. Я довго підбирав магніти, адже вони мали витримувати різні навантаження і режими їзди».

Родина з прикарпатського селища Брошнева-Осади вже відправила волонтерам і на передову 200 «очей»

Перший прилад Володимир разом зі своїм другом успішно протестували і на шосейній дорозі і у полі, а відтак — відправили на Авдіївку.

«Це був дуже хвилюючий момент, — ділиться Володимир Муссур, — адже розумів, що від того, як прилад буде працювати у бойових умовах, цілком могло залежати і чиєсь життя. Дві доби переживав, не спав, а потім подзвонив Назар і заспокоїв: прилад працює і хлопці задоволені».

Перший тестовий прилад Володимир розробляв упродовж двох тижнів. Камера кріпиться до авто за допомогою магнітів

З того моменту почалося нове життя для усієї сім’ї Муссурів, які долучилися до виготовлення і відправки на фронт автоприладів нічного бачення. Володимир ще деякий час підбирав доступні за ціною, але необхідні за якістю камери, монітори, магніти, кабелі і,врешті, вийшов на якісний і бюджетний варіант.

«Зараз собівартість одного приладу складає 2500 гривень. Перших два-три були трохи дорожчими, бо я їх ще вдосконалював. Спочатку все робив своїм коштом. Далі пішли окремі замовлення і я просив по можливості оплатити собівартість приладу. А у нашій хаті запрацював «конвеєр». До війни я знімав весілля, моя дружина Яна була вокалісткою весільного гурту а мій син також уже робив перші кроки у зйомці та монтажу. А тому і зараз ми всі гуртом працюємо для ЗСУ. Кожен має свою ділянку роботи: син обрізає і зачищає контакти у кабелі, молодша донька зі своїм хлопцем прикручують магніти, я паяю і з’єдную все докупи, а дружина — гарнесенько все упаковує для відправки замовникам».

До виготовлення «очей» для автівок бійців задіяна вся родина Муссурів. Так, дружина Володимира дбає про упакування

На сьогодні сім’я Муссурів виготовила і відправила волонтерам та безпосередньо військовим близько 200 таких приладів. Із них лише один доїхав до передової із незначною поломкою: можливо, через проблеми у транспортуванні відійшов один дротик на з’єднанні із монітором. Надходять до Володимира й окремі замовлення: хтось просить дві камери і один монітор, хтось — навпаки. Зараз він працює над замовленням від військових, які хочуть встановити камеру нічного бачення у місцях своєї ночівлі.

«Це може бути якийсь будинок, підвал чи бліндаж, — каже Володимир, — і для того, щоб убезпечити місце своєї ночівлі, така камера їм дуже навіть допоможе. У мене виникла ідея, наприклад, щоб вояк, сидячи уночі у бліндажі, міг оглядати навколишню місцевість у радіусі до півкілометра. Для цього знадобиться також небагато: планшет, камера, кусок оптичного кабелю і батарея на 12 Вольт. Можна припасувати камеру із датчиком руху — це взагалі було б ідеально. Є різні варіанти і я їх уже обдумую, проте таких замовлень наразі не надходило».

Двісті приладів — це багато, але хотілося б щоб їх було стільки, скільки експлуатується машин на передовій, каже Володимир Муссур. Тому з радістю ділиться із зацікавленими волонтерами з інших міст та областей України методикою виготовлення таких приладів, адресами інтернет-магазинів тощо. Єдине, за що переживає Володимир, що такий прилад може потрапити до рук негідників, приміром — браконьєрів.

«От цього проконтролювати я ніяк не можу. Але я впевнений, що у цей тяжкий для країни час їхати уночі красти ліс чи «валити» оленів може людина, лише гірша від путіна», — підсумовує Володимир Муссур.

Ігор МУДРИК, журналіст

Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор

Матеріал підготовлений за підтримки International Media Support IMS