Йога — плавна, розмірена, спокійна, характеризує своє захоплення Оксана Возняк «Працювала на державній службі понад вісімнадцять років, офісна робота з ранку до вечора, маленькі діти. Почало здоров’я підводити, тому відчула потребу відшукати собі якесь спортивне заняття. На шляху до йоги пробувала різне: біг зранку мене ще більше виснажив. Ходила на групові заняття з кардіотренування, бодіфлексу, фітнесу. Потім випадково потрапила на заняття з хатха-йоги й воно мені відразу відгукнулось, можливо, через мій темперамент, характер, бо я за природою спокійна».
Два роки Оксана Возняк тренувалась під керівництвом інструкторки, а далі продовжила займатися самостійно.
«Проводжу заняття більше для себе, свого фізичного та душевного стану, заспокоєння — це певна частина мого життя. І хобі, і необхідність. А поруч займаються знайомі, переважно віком 45 плюс. Я не рекламуюся, не шукаю клієнтів, а просто працюю для себе, для свого здоров’я».
Група однодумців складається із восьми людей, котрі три рази в тиждень до півтори години розслабляються та вчаться відчувати своє тіло. Головне — це робити поступово і послідовно, бажано без пропусків. Щодо своїх змін, то йогиня з радістю поділилася з "Вікнами" подробицями:
«Я можу сказати впевнено про свій стан здоров‘я, адже щороку роблю чекап організму. Почуваюсь набагато краще у свої 52 роки, ніж 20 років тому. Я не заглиблююсь у філософію йоги, хоча коли тільки прийшла, то читала багато книг, зокрема трактат «Хатха-йога Прадипіка». Для мене в першу чергу — це усвідомлене виконання фізичних вправ, подібне, як зарядка у дитинстві, але усвідомлена. Ти відчуваєш куди ніжку кладеш, як відгукується стопа чи стегно, де ти потягнув плече. І весь час концентруєш увагу в тілі, прислуховуєшся до нього. Це допомагає відключатися від своїх буденностей, проблем та негативів».
Поступово усвідомленість переходить у твоє повсякденне життя. За словами Оксани Возняк, для занять йогою немає обмежень у віці чи вазі.
«Я ніколи в дитинстві нічим не займалася. Але коли прийшла в йогу, мене тіло почало дивувати, що я можу в позу лотоса сісти, що є непогана розтяжка, про яку я не знала. Дуже мене вражало, бо, здавалось, виконання інструктора не є можливим, а воно враз — і під силу. Але я відчувала, що хочу виконувати якісь цікаві балансові вправи й мені не вистачає міцності м’язів, тому десь рік ходила в тренажерний зал. Також цієї зими почала ходити у басейн, де відчула, як у мене розпрацьована грудна клітка, як мені легко плавати».
Співрозмовниця розповідає, що заглиблювалась у вивчення фізіології, анатомії, щоб знати більше про м’язи. Досі шкодує, що не має медичної освіти, хоча своїх клієнток на першому занятті питає про стан здоров’я, адже кожен недолік — це тільки інший підхід до занять.
«Бувають протрузії, грижі й тут не можна робити скрутки. Гіпертоніки також вимагають особливого підходу. У мене був випадок індивідуального заняття з жінкою, яка частково не бачила, тож доводилось більше проговорювати свої дії — і це також цікава практика. Дивує, наскільки тілобудова може бути різною: людина може мати добру розтяжку, легенько сідає на шпагат та навпаки — струнка, худа, висока, а тіло затиснене, ціпеніє, особливо комірцева зона і людина не може навіть зігнутися. Йога — це без надмірних зусиль і за власними відчуттями».
Перші роки, коли готувалась до занять, то писала конспекти. Зараз достатньо побажань дівчат в спільному чаті. До прикладу, минулого тижня була спека, тож практикували лежачу йогу.
«Хочеться більше досягати плавності. Я люблю поступові послідовні рухи, які накладаєш на дихання і від цього ти не втомлюєшся — це як медитація в русі. Вершина всіх асан (вправ) — це стійки на руках та голові. Останню — практикую, але ще не до кінця виходить. Дуже багато дає дихання — воно легені розвиває. Ми починаємо заняття з дихальних вправ, на затримку дихання. Також присутній комплекс фізичних вправ (послідовність динамічних чи статичних асан) і третя частина — шавасана (розслаблення). Це медитація здебільшого лежачи, бо таким чином ти можеш розслабити тіло і відчувати релакс. Але саме медитація з початку моєї практики давалась найважче. Я прагматична, матеріалістка, математичка, тобто не зовсім творча, креативна. Важко було ні про що не думати. Як заспокоїти думки, коли їх так багато роїться в голові? Поступово за допомогою контролю дихання — заспокоюєшся принаймні в диханні, а потім — і в тілі. Тепло, енергетику не відчуваю, але поринати в дихання або уявою перенестись в улюблений куточок природи, погрітись на пісочку під сонечком уже вмію. Йога — плавна, розмірена, спокійна».
Жінка розповідає, що сім’я у неї спортивна, але найбільше у фізичних заняттях — чоловік. Саме він підштовхнув Оксану до змін. Адже п’ять років служив на флоті, займався єдиноборствами, вивчав китайські дихальні практики, якими поділився з нею та дітьми. Тепер щодня за будь-якої погоди бігає на стадіоні.
«В житті має бути фізична активність. Офісним працівникам, бухгалтерам треба розробляти одну групу м’язів; перукарям, продавцям, які постійно на ногах, — іншу. Треба шукати своє, а можливостей зараз безліч: спортзал, плавання, фітнес, стретчинг, йога...».
Останніми роками Оксана Возняк почала активно читати, зазвичай — підтримує українську літературу. З останнього: Юрій Винничук «Танго смерті», Іларіон Павлюк «Я бачу, вас цікавить пітьма». Також калушанка — затятий ютюбер. Як фанатка футболу слідкує за Євро-2024. Але найбільше кайфує від йоги й свого стану в ній та після неї.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
