Охочим служити у 79 батальйоні треба звертатися з 8:00 до 17:00 за адресою: місто Калуш, вулиця Коцюбинського, 6 Про це «Вікнам» розповів заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини А7166, майор Матвій Ковальчук. Усіх охочих запрошують у 79 батальйон Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського.
За його словами, що особовий склад перебуває у зоні бойових дій з 25 квітня 2022 року. Спочатку два місяці були на Донецькому напрямку, позаду підготовлених підрозділів Збройних Сил України — тільки тоді була друга лінія оборони. Опісля і до сьогодні — на Запорізькому напрямку, у першій лінії оборони.
«Багато є чуток, що Калуське ТрО на третій, другій лінії оборони, але це не відповідає дійсності. Закон про «Національний супротив», проголосований Верховною Радою України до початку повномасштабної війни, передбачав створення підрозділу ТрО. У кожній області сформували батальйон, кількісний склад якого досягав до сорока людей, так званий кістяк. На початку охочих захищати країну було дуже багато: могли на той час до трьох батальйонів зібрати. Адже також зголошувались охочі з Рожнятівщини, Долинщини та Болехівщини. Ми сформували батальйон на базі Калуша — майже 90% людей прийшли вмотивовані, але котрі не були до цього в армії».
Спочатку стала проблема з постачанням озброєння, яка тепер вирішилася. Проте техніки й бронетехніки у підрозділах ТрО і досі немає, адже вона не перезагиблих одна жінка — бойова медикиня Мар’яна Тряско. Полонених чи зниклих безвісти немає.
«Під час штурмових дій окупантів в період з 25 лютого по 5 березня 2024 року ми втратили п’ятьох побратимів. Противник застосував танки, БТР, БМП — тоді захопили наш спостережний пункт. Силами батальйону ми відбили ті позиції й забрали тіла загиблих наших героїв. Спочатку підірвали перший танк, два БТРи, БМП. Багі разом із сімома десантниками підірвалися на протитанковій міні. Загалом вдалося знищити порядку до 35 орків з них до 50 отримали санітарні втрати».
Війна, за словами Матвія Ковальчука, переросла у більш сучасну та технологічну. В першу чергу відіграють роль безпілотні літальні апарати, як-от DJI Mavic 3T з тепловізійним приладом, що вночі може літати.
«Калуський інтернет-провайдер «КІМ» (засновник компанії служив у батальйоні. — Авт.) запустив камери спостереження, щоб стояли на небезпечних напрямках і можна було моніторити, чи противник збирається штурмувати, чи ні. Щодоби втрачається 1-2«мавіки», які глушать засоби радіотехнічної ворожої розвідки. Ворог ще до війни був технологічно вищим і тільки вдосконалювався у розробках. Засоби РЕБ 79 батальйон встановлює на автомобільній техніці, яку отримали від волонтерів та підприємств. Тепер популярність має «Цукорок» — засіб радіоелектронної розвідки, який нічого не передає в ефір, і тому невидимий для противника, але який весь час слухає та аналізує ефір, знаходить й ідентифікує канали зв'язку російських дронів і БпЛА та попереджає про їх наближення».
Від FPV-дронів рятують бліндаж та укриття. За словами Матвія Ковальчука, можна не почути звук дрона, адже Запорізький напрямок — це великі вітри плюс шолом, звукоізоляційні навушники, через які можна пропустити звук. Тим часом в дроні, як правило, до кілограма-півтора заряду. Це найстрашніша технологічна зброя. Тому потрібно бути уважним і ще глибше вкопуватися, адже земля рятує. Бліндаж, перекритий в три-чотири шари, витримує навіть, коли авіація застосовує ракетно-бомбові удари. У тих краях — посадки та поля, лісистої місцевості немає, тому коли навколо зелень, то ще можна заховатись, а взимку використовують інженерне загородження, маскувальні сітки тощо.
Для порівняння: танк коштує три мільйони, а дрон десятої модифікації та вище разом із зарядом — в середньому 30 тисяч гривень. Останній — рятує людське життя і знищує російську техніку вартістю мільйони доларів.
Щодо підтримки від громад, то Калуська громада часто закуповувала на потреби батальйону, наприклад, автозапчастини. Раніше було потрібно тільки рішення сесії, але зараз дають субвенцію. Поки пройде тендерна закупівля, то дуже багато часу гається. Тому розраховують здебільшого на волонтерів та підприємців. Наприклад, чимало допомоги надходить з Новицької громади. Івано-Франківська ОДА недавно передано 50 FPV-дронів, 8 DJI Mavic 3T з тепловізійними приладами, дві електростанції, РЕБи. Також 79 батальйон співпрацював із головою Запорізькою ОДА Іваном Федоровим, тож отримували дрони та РЕБи. Це було в той час, коли майор Ковальчук два роки на передовій обіймав посаду начальника групи військово-цивільного співробітництва.
«Ми старалися тримати співпрацю із владою та місцевими людьми. Останнім привозили дрова, продукти, через волонтерські організації — подарунки на свята для дітей. Найтяжчим моментом для мене було доставляти захисника додому на поховання. Якщо ще тіло збереглося, то куди не йшло. 1200 кілометрів ти інколи везеш, що вдалося «зібрати» і не впевнений, чи до тих рідних. Перші дні ми в пакетах возили в морг, а потім у домовинах, уклавши договір з місцевим ритуальним бюро. Такого, щоб за третій рік війни ми не могли забрати Героя з поля бою, у нашому батальйоні немає. Є випадки самовільного залишення військової частини — ця практика присутня всюди. Статистика каже, що йдеться десь 100 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України, з котрих п’ять бригад укомплектувати можна».
Зараз у батальйоні — «мікс» бійців з усіх областей України, зокрема, Запорізької та сіл, що поруч позицій захисників. Був випадок, коли загинув військовослужбовець із Гуляйпільського району, який воював за 24 кілометри від свого будинку, що на окупованій території. На початку були бійці виключно з Калущини, Рожнятівщини та Долинщини.
Місто Пологи було окуповано, підстанція відключена і світла нема досі. З водою також проблема, бо солончак. Захворювання на рак місцевого населення від цього зростає. Іншої води знайти важко, тому для особового складу привозять у бутлях. Технічну воду беруть з криниць, свердловин, де немає доступу противника, щоб отруйні речовини не закинув. Продуктами бійці забезпечені, тому почали відмовлятися від волонтерського постачання, бо не всі передають свіжу консервацію. Виняток — Різдво та Великдень. На Запоріжжі здебільшого — церкви московського патріархату. Тому до бійців відвідують капелани та місцевий священник родом з Войнилова, який багато допомагає.
«Теперішня необхідність — в еко-фло та інверторних генераторах. Щодо перших, то трьох таких зарядних пристроїв вистачало, щоб вести документацію зранку до вечора. Для особового складу на передовій вони також годяться, щоб провести особисту гігієну. Сучасні електростанції тихенько працюють і економно. Стараються його в ямку закопати, щоб не чути було звуків. Буржуйки витягують так, щоб дим з іншого боку йшов, щоб ворог не знав, де розташований бліндаж — по-іншому неможливо. Так робили й у часи в’єтнамської війни. За 25 років моєї вислуги (буде через два місяці. — Авт.) я багато чого не бачив — нині навіть тактична медицина інша. Технології з дня на день вищі та вищі. Є постійна потреба у техніці — авто зношуються, гума не витримує. Нові запчастини знайти на техніку 80-их років – ЗІЛи та КамАЗи — в Україні важко».
Співрозмовник пояснює, що військові надіялись на закон «Про демобілізацію» — були згідні воювати 36 місяців. Але були і військові у батальйоні, котрі казали, що не хочуть і після цього звільнятися. Середня вікова категорія бійців — 40-60. Хоча 50+ — це не піхотинець: він не пробіжить так, як боєць до 40 років.
Перша проблема, за словами Матвія Ковальчука, — взаємодія з РТЦК та СП. З тих людей, що привозять, нема кого вибрати, адже батальйону потрібно ідейних, щоб виконували завдання. Почали працювати з Калуським РТЦК та ТЦК за поіменним списком. Відбирали призовника — приводили у військкомат, де він проходив комісію, і його призивали до себе. Якщо хлопець чи чоловік не мав бойового досвіду, то відправляли у навчальний центр на місячну базову підготовку. Станом на 1 жовтня 2024 року батальйон поповнили близько 70 людей — а це цілий підрозділ.
Першого жовтня опубліковано постанову Кабміну, за якою командири військових частин можуть без участі ТЦК відбирати бійців. Це стосується, в першу чергу, тих, хто має бойовий досвід або резервістів а також ті кандидати які не мають бойового досвіду.
«Потенційному військовослужбовцю пропонується вакантна посада. Він пише заяву на ім’я командира частини, після — готується направлення на комісію та збір документів: паспорт або ID-карта з витягом, довідка ВПО, ідентифікаційний номер, наявність військового документу — військовий квиток або приписне, документ про освіту. Обмежено придатних не беремо. Тепер додався ще сертифікат про проходження профілактично-наркологічного та психіатричного обліку та довідка про несудимість з порталу «Дія». Адже багато приходило такого контингенту, який ховався від злочинів, що скоїв в цивільному житті, а ми про це не знали, бо фільтрації як такої не було. Це ж стосується і медичних обліків у психіатра чи нарколога. Тому нові вимоги — це страхування та репутація нашого батальйону».
За словами заступника начальника штабу, зараз не на останньому місці й грошове забезпечення. 21 тисячу гривень (премія, посадовий оклад, військове звання плюс вислуга років враховується. — Авт.) виплачують усім. Якщо військовослужбовець перебуває на лінії зіткнення з противником у зоні введення бойових дій, в яких бере участь, то Указом Президента України встановлена додаткова нагорода у розмірі 100 тисяч гривень на місяць. Він може бути тиждень-два, але якщо відлучається на обстеження або коротку розрядку в місто чи магазин, то все одно отримує цю винагороду. З квітня 2024 року набрала чинності наступна зміна: якщо військовослужбовець на ротному опорному пункті без відриву впродовж місяця — це додатково ще 70 тисяч.
Зараз батальйон має потребу в наступних посадах.
«У нас введений в штат новий взвод безпілотних авіаційних апаратів і необхідно в першу чергу операторів FPV-дронів. А ще — водіїв, стрільців, гранатометників, їхніх помічників. У мінометній батареї — схожа історія. Щомісяця — 4-8 чоловіків вибуває: хтось — за станом здоров’я, хтось — за вислугою років, хтось поранений і тривалий час перебуває на лікування чи реабілітації. Якщо рота укомплектована на 70%, то хлопці можуть піти за графіком у відпустку: 15 діб плюс чотири на дорогу. І так двічі на рік. Якщо кандидат бажає до нас йти, а не служив в ніяких структурах ЗСУ, то проходить ту саму процедуру і ми відправляємо його на навчання на півтора місяця на стрільця мотопіхотних підрозділів. Серед жінок маємо попит на бойового медика, в підрозділ логістики, наприклад, кухар або діловод. Хоча останнім часом багато з жінок хочуть працювати з дронами».
79 батальйон Калуської ТРО не пасе задніх: хоч не перші, але на високому рівні. Багато хлопців мають нагороди від Головнокомандувача ЗСУ, Президента, обласних та міських рад. Тому, хто хоче разом із нами захищати країну, пропоную спробувати».
Охочим служити у 79 батальйоні треба звертатися з 8:00 до 17:00 за адресою: місто Калуш, вулиця Коцюбинського, 6. Довідки за телефоном (063) 069-03-92.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
