Дівчинка розповідає, що всі свої 19 медалей повісила вдома на медальницю і п’ять кубків поставила на полицю Про успіх маленької шахістки з оперативною пам’яттю, котру у всьому підтримують батьки, — в наступній історії «Вікон».
На зустріч у заклад позашкільної освіти «Кімната школяра», де тричі в тиждень навчається гри в шахи, Марта Кривуцька прийшла з татом та мамою. Саме вони допомогли зібрати та донести всі її нагороди. Перед спілкуванням шахістка виграє партію у тата, а ще розповідає, що іноді трохи вчить маму.
«Мені дуже подобаються шахи, я відчуваю в душі щастя, коли граю і перемагаю. Прищепив до них любов тато. Вдома інколи з ним маємо партії. За рік занять я виступала на різних турнірах: у Долині, Коломиї, Микуличині, Івано-Франківську, Давидові (під Львовом) та самому Львові, де не дуже постаралась і програла. Суперники були достатньо сильні — хлопчики сильніші ходи придумують. Але я часто ставила дорослий мат. Коли я змагалась у Давидові, то мені мама пообіцяла іграшкового песика купити на повідцеві».
Дівчинка розповідає, що всі свої 19 медалей повісила вдома на медальницю і п’ять кубків поставила на полицю. Крім шахів п’ятирічна Мартуся займається плаванням та гімнастикою, попередньо ходила на танці. Також дівчинка навчається у першому класі: любить дуже читати та вчити англійську. Знає всі різновиди риб, породи собак, прапори та столиці країн, марки машин. Мріє побувати у Бельгії та Польщі, а ще — займатися шахами до кінця.
Мама дівчинки Тетяна Кривуцька ділиться, що її доня уже у два рочки у свою голівоньку хотіла «запихати» інформацію. Ніхто ніколи не змушував її нічого вчити — їй самій було все цікаво. За словами мами, в неї — сортувальна пам'ять.
«Зустрілись картинки з прапорами світу і вона почала їх накопичувати та вчити. Потім ми глобус купили — доня крутила та запитувала, де яка країна. Дитина сама хотіла інформацію поглинати. Колись тут гуляли біля великих гойдалок і Мартуся запитала, дивлячись на малюнок з шахами на будівлі, що це. У Кімнаті школяра пішли у гурток «Пізнайко» на підготовку і записались на шахи. Хоча їй на той час було 4 роки й 9 місяців. Директорка не була впевнена, що донька зможе висидіти. Проте вчителька вирішила спробувати — і у нас все вийшло. Ми прийшли у жовтні 2023 року, а уже 4 грудня поїхали на перші змагання в Івано-Франківськ, де Марта перемогла серед молодших учасників».
Якщо в обласному центрі таких маленьких дітей немає, то на Львівщині уже була велика конкуренція — виступали 120 учасників. Спочатку найслабші змагалися з найсильнішими, тому суперниками 5-річної шахістки були й 10- і 14-літні.
«Там дев’ять турів на турнірах. У першому Мартуся грала із 14-річним учасником. Грають всі мішано, а потім кожного оцінюють в їхній віковій категорії. Вона витримує 6-8 годин турніру, хоч і непосидюча. Ніколи не сходила з дистанції. Останній турнір другого розряду хлопець посів загальне шосте місце серед 50 претендентів. А Марта з ним зробила нічию. Він вийшов і видихнув зі словами: «Добре, що не програв їй». Інколи щось обіцяю купити або кудись піти. Поїздка — це завжди нові враження. Були у «Ґедзьо парку», погуляли в Яремчі. У Львові з татом була в океанаріумі, оперному театрі. Постійно питає, куди наступного разу поїдемо. Ми стараємось Марту підтримати, адже, що б не почала — усе вдається: швидко сіла на шпагат, почала плавати. Звичайно, як і кожна дитина, капризує та плаче, але навіть у 14-16-річних шахістів на змаганнях проступають сльози».
З восьми місяців Мартиного життя батьки їй щовечора влаштовують годину читання. Це зближує з дитиною і вона поповнює свій словниковий запас. Зараз уже беруть книги у бібліотеці, бо свої перечитали.
Тетяна Кривуцька каже, що сама ніколи не цікавилась шахами та з чоловіком не грала. У свої шість років (Марті через місяць буде шість. — Авт.) таких досягнень не мала, тому гордиться та плаче від радості від кожного здобутку доньки.
Галина Шевчук є керівницею гуртка «Шахи» у закладі позашкільної освіти «Кімната школяра» з 2005 року. Зараз тут паралельно працює і її дочка. Разом на двох мають 120 дітей, серед яких більшість — хлопці.
«Мене колись тренував тато, але він був дуже строгий, тому я вирішила, що буду добріша з дітьми та даруватиму їм радість від занять. З 1986 року до 2005 — викладала у спортивній школі, а потім перейшла у Кімнату школяра. Колись ученицю Настю Мокрецьку тато привів у 4,5 роки, а у п’ять вона стала чемпіонкою області серед дівчат — і так до 8 років. Також мала друге місце в Україні у швидких шахах. Тепер викладає приватно».
Щодо Марти Кривуцької, то за словами вчительки, вона — дуже талановита дівчинка, має добру пам'ять. Крім цього, ще треба багато трудитись, а вона працювала впродовж усього літа. У цій грі є важливим і характер. Дитина повинна вміти програти партію, не плакати та сприймати суперника з повагою, налаштуватись наступного разу показати кращий результат.
Галина Володимирівна переконана, що ті діти досягають успіху, котрі мають моральну та фінансову підтримку батьків, бо кожне змагання — це гроші також.
«Більше займаються хлопці, бо шахи — воєнна гра. Дівчатка хочуть здебільшого танцювати у красивих платтях, а у шахи грають дівчата серйозні, які хочуть думати та досягати успіхів. Я дітям кажу: шахи — це німе кіно. Ви складаєте на позиції дружну команду білих, що грає проти дружньої команди чорних. Кожен хід треба слухати й розгадувати загадки свого суперника. Важливо дотримуватись тих законів гри, що є в трьох стадіях шахової партії: дебюті, мітельшпілі та ендшпілі. Я їм пояснюю гру, як життєві паралелі. Дебют — це ви у садку, школі. Мітельшпіль — я і ваші батьки на роботі. А ендшпіль — бабусі та дідусі, які на пенсії. Король у дебюті та мітельшпілі має мати фортецю і вікно збоку та займати центр столиці держав. У кожному кольорі шахів є по дві столиці держав. Хто більше забере чужих полів, перейде на кордон суперника, то матиме більше підкорених міст та сіл. Найменшим вихованцям розповідаю, що вони садять моркву, капусту на чужій території. Коли орендатор забрав чужі поля — це просторова перевага, тобто виграш».
За словами співрозмовниці, у шахи колись грали тільки королі. Ця гра розвиває пам'ять, зокрема, оперативну, увагу, логічне мислення. В інституті Галина Шевчук проводила дослідження оперативної пам'яті: борців, плавців, штангістів та шахістів. І саме в шахістів вона була найкращою, адже ці спортсмени дуже швидко виконують завдання.
Тим часом Юлія Журба тренує Юлю Псюк з Копанок, яка цього року посіла третє місце на чемпіонаті України до 8 років. Вихованцем гуртка «Шахи» також є Валентин Прокоф’єв, 2006 року народження, котрого Галина Шевчук почала навчати у п’ятирічному віці. Нещодавно на чемпіонаті Європи у Чорногорії випускник Калуського ліцею імені Дмитра Бахматюка підтвердив звання міжнародного майстра спорту.
Чимало вихованців Галини Шевчук стали тренерами та чемпіонами. Наприклад, Всеволод Ритенко, абсолютний чемпіон області, тепер тренер в Івано-Франківську. Дві сестри Леся та Любов Гриньків — також тренерки.
Займаються у Кімнаті школяра шахами й внутрішньо переміщені діти із Запоріжжя, Краматорська, Дніпропетровської області. Є хлопчик з діагнозом «аутизм», що приїхав з Енергодара, а з синдромом Дауна — приїжджає з села Верхня. А глухонімий Василь Дмитришин виконав другий розряд.
У закладі позашкільної освіти «Кімната школяра» можуть займатися діти віком від 5 до 21 року. У 2022 році багато було хлопців 2006-2007 років народження, які через війну виїхали за кордон. Зараз переважно займаються діти, 2009, 2012-2014 років народження. Галина Шевчук займається з дітьми до першого розряду. Колись у Кімнаті школяра займався Руслан Ручанчин, призер обласних змагань. Зараз йому 33 і пробує повернутись у цей вид спорту. Питає, чи приймуть туди, де починав.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
