Чемпіони світу з калуського спортивного клубу "Торнадо" з тренером Сергієм Кондратом «Вікна» уже розповідали про шлях двох чемпіонів — Вікторії П’ятничук з Довгого-Калуського та Іллі Жекала з Голиня. Сьогоднішня історія — про калушанку Катерину Вінницьку та пійлівчанина Євгенія Стасюка.
Десятикласниця ліцею №2 Катерина Вінницька займається у спортивному клубі «Торнадо» понад п’ять років, доти — були народні танці. Потрапила сюди завдяки старшому брату, який показав приклад та розповідав про змагання. Він був чемпіоном України, але через травму не зміг продовжувати заняття, проте зараз тренує в Івано-Франківську.
«Сподобались емоції та враження від змагань, тому вирішила спробувати. Коли перемогла, зрозуміла, що тренування та старання не були марними. Рідні та тренери за мене вболівали дуже сильно, тож їхній внесок також проявився».
Дівчина розповідає, що в півфіналі чемпіонату світу, який відбувся в Італії, зустрілася з досить сильною ірландкою, тому була велика конкуренція. А у фіналі — з італійкою, з котрою було трошки легше, проте помітно, що вона виступає довше, ніж Катерина.
«Чемпіонат світу — це найвища моя перемога. Доти були змагання з кікбоксингу та тайському боксу, виборювала титул чемпіонки України. Мрію не здаватися, вигравати ще чемпіонати, стати тренеркою та мотивувати інших людей вдосконалюватися, а не стояти на місці. Якщо ви програли, то це ще не означає кінець. Батьки спочатку казали: «Ти дівчинка. Як ти підеш на цей вид спорту, адже там суто хлопці». Але коли побачили, як брат допомагає з адаптуванням, всюди бере з собою, то зрозуміли, що мені буде легше. Зараз підтримують і вірять, що я все зможу».
Для дівчини заняття в «Торнадо» — це про гармонію.
«Коли приходжу в зал, то відчуваю себе в іншому світі. Відпочиваю від школи, соціуму, розумово та емоційно. Мені цей вид – не приносить виснаження, а тільки задоволення, бо коли в мене біль в м’язах та втома, то розумію, що не стою на місці, а продовжую йти далі».
Дев’ятнадцятирічний Євгеній Стасюк із Пійла зараз навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
«У спорті я змалечку завдяки татові, який зробив куток, де ми разом по вечорах займались. Я довго ходив на бокс, але він мені не дуже йшов. Тому розглядав не бойові мистецтва. В той час тато почув про «Торнадо» і запропонував спробувати. Близько п’яти років займаюся таїландським боксом та кікбоксингом і маю набагато вищі успіхи, ніж у боксі. Ми тут з тренерами, як друзі, вони — як другі батьки».
Євгеній став чемпіоном України з таїландського боксу та кікбоксингу, заслужив звання кандидата у майстри спорту з таїландського боксу, а згодом — майстра спорту з кікбоксингу.
Уже дворазовий чемпіон світу з кікбоксингу розповідає, що у 2023 році була класна підготовка: займалися двічі на день впродовж двох місяців. Цього року хлопець став студентом, тому переїхав у гуртожиток і змінив зал та тренера. Адже хотілось встигати в навчанні та не втратити стипендію. Довелось себе самостійно дисциплінувати та готувати. Перед парами й після них проводив тренування на стадіоні, біля якого жив. Також в Івано-Франківську відвідував семінари за участі фахівців зі спортивної психології та підготовки.
«Все у комплексі дало свої плоди. Я виступав у новій віковій категорії — 18+, тому суперники були здебільшого старші та досвідченіші. Перший бій — найважливіший: ти розганяєшся, і коли перемагаєш, то йдеш поступово до своєї мети».
Молдованина Євгеній переміг у першому раунді достроково — і це був хороший старт. Далі був ірландець: старший, досвідченіший, дуже незручний і дивний. Потім італієць, за котрого калушанин був вищим та важчим.
Проте найважчим був бій з українцем — 25-річним хлопцем із Сум.
«Ми від початку змагань розуміли, що зустрінемось рано чи пізно на ринзі. Він активно почав боротьбу, але тренер підтримував морально: сказав, що треба холоднокровно пережити цей перший раунд, триматися, не пускати його. І так я переміг».
Головний суддя та організатори чемпіонату світу, який цього року відбувся в Італії, відзначили Євгенія Стасюка як найкращого спортсмена серед рингових дисциплін. Тому хлопець переконаний, що боротися попри всі труднощі вартувало. Як повідомляли «Вікна», на кордоні його не пропустили, бо не працював «Резерв +».
«Залишився з документами та сумками на кордоні й розумію, що доїду на чемпіонат. Щоправда, не знаю як. Батьки везли додаткові документи. Я добрався за 20 годин в Будапешт на заправку, де мене чекав тренер та мої друзі-спортсмени. Це була перша маленька перемога. Була спортивна агресія: якщо я подолав цей шлях, тому програти не можу. Вдячний сім’ї хмельничан, які підвезли мене безплатно і хотіли, щоб я повідомив їм про результат».
Євгеній почав пробувати себе на змаганнях як суддя. Проте найбільшою є амбіція стати тренером та виховувати переможців. Щодо майбутньої професії інженера-електрика, то прагне, здобувши її, відбудовувати Україну.
Після чемпіонату світу в Калуші 16-17 листопада відбувся п’ятий відкритий кубок з таїландського боксу, у якому цьогоріч взяли участь 160 спортсменів з Житомира, Бердичева, Чернівців, Львова та Івано-Франківської області (минулих років учасників було 80-100. — Авт.). Ілля Жекало та Євгеній Стасюк стали суддями, Вікторія П’ятничук та Катерина Вінницька пробували себе у більш вагових категоріях. Боролись у товариських боях з франківськими та житомирськими дівчатами, розповідає один із тренерів «торнадівців» Денис Бухтарьов.
«Дводенний обласний кубок відбувся за патронатом ДЮСШ Калуської міської ради. Директорка Мар’яна Квятковська нам дуже допомагала, а в кінці подарувала «торнадівцям» рукавички з підписом світового чемпіона у всіх версіях Олександра Усика. Тепер вони будуть у нашому музеї як мотивація для юних спортсменів».
Спортивний клуб «Торнадо» на змаганнях представили 52 учасників. В результаті Івано-Франківська область посіла перше місце. А серед чотирьох клубів області, три з яких — у Франківську, калуські спортсмени стали першими. Друге місце в кубку вибороли учасники з Чернівців, а третіми були спортсмени з Житомира.
«Завжди конкуруємо з клубами Житомира та Чернівців, адже з ними змагатись — одне задоволення. Вони вчаться на нас, а ми на них. Ми можемо в залі тренуватись роки, але якщо діти не змагаються, то не можуть зрозуміти результат. У 2025 році плануємо поставити два ринги, щоб все проходило швидше та якісніше, а також влітку в Калуші організувати кубок з кікбоксингу», — ділиться тренер.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
