Праправнучка Головнокомандувача УГА воює на боці “ДНР”. ВІДЕО

Нині тривають важкі бої біля Іловайська Донецької області. Як терористи, так і українські бійці зазнають втрат. У Інтернеті з'явилося відеоінтерв'ю "командуючого обороною Іловайська".
Переглядів: 1861
Посмертна маска Мирона Тарнавського. Фото з www.via-regia.org

Зокрема, у бою за Іловайськ був поранений командир добровольчого батальйону “Донбас” Семен Семенченко.

Разом із ним хизується, що воює на боці “ДНР”, праправнучка Головнокомандувача, генерала-четара УГА Мирона Тарнавського, “начальник медслужби гарнізону” терористів в Іловайську Наташа повідомляє журналіст з Івано-Франківська Тарас Зень.

 

Відео: Инфо корпус/YouTube

Довідка. Мирон Омелянович Тарнавський (* 29 серпня 1869, Барилів, Брідський повіт, Австро-Угорщина — † 29 червня 1938, Черниця, Бродівський район, Львівська область ) — український полководець, генерал-четар УГА та її Начальний вождь (головнокомандувач).

Мирон Тарнавський очолював Другий Корпус УГА у боях під Львовом і під час першого відступу, в Чортківській офензиві; під час другого — диктатор ЗУНР Євген Петрушевич 5 липня 1919 на вимогу Петлюри звільнив генерала Грекова і призначив Мирона Тарнавського генерал-четарем і Начальним вождем (головкомом) УГА [1]. Після переходу за Збруч Мирон Тарнавський пережив дні тріумфу й трагедії об’єднаних українських армій: похід на Київ і його здобуття (30 серпня 1919), відступ, пошесть тифу.

Коли УГА стала небоєздатною, Мирон Тарнавський вислав, з власної ініціативи, делегатів для переговорів з Добрармією генерала Денікіна про перемир’я, за що диктатор ЗУНР усунув його з поста Начального вождя і віддав під військовий суд (відбувся 13-14 листопада у Вінниці), який звільнив Мирона Тарнавського від вини. Востаннє Мирон Тарнавський виконував обов’язки начального вождя УГА під час хвороби його наступника генерала Осипа Микитки. Під час союзу УГА з Червоною армією Тарнавський переховувався 1920 у Балті й у Києві, звідки по приході польської армії переїхав у липні до Галичини. Вивезений поляками до табору полонених у Тухолі, перебував там до кінця 1920. Після звільнення повернувся до Галичини і жив у с. Черниці поблизу Бродів, де й помер.

Похований на Янівському цвинтарі у Львові серед стрілецьких могил вояків УГА. Його похорон був масовою українською маніфестацією.

На честь генерала Мирона Тарнавського названо вулиці у Львові, Дрогобичі, Івано-Франківську та Тернополі.