Фото Тараса Греня, прес-центр АТО Особовий склад якраз відпочивав після нічного чергування, та до мене підійшли двоє львів’ян Василь та Андрій, які служать у полку Національної гвардії. Вони розповіли, що їхній БТР — це і бойовий товариш, і дім, і символ Галичини, повідомив ”Вікнам” підполковник прес-центру АТО Тарас Грень.
“На передових позиціях ми вже кілька місяців, — розповів Василь. — Мали відпустку додому, але вирішили повернутись назад. Бо не справа для галичан бути “диванними військами України”.
Як щирі господарі, хлопці запросили мене до свого броньованого будинку на колесах. І дуже просили пробачення, що в їхній “хаті не прибрано”. Як і належить, при вході, щоправда, на дверях, висить ікона. Її, разом з вервицями та натільними хрестиками, подарував бійцям військовий капелан отець Тарас. І хоч Василь та Андрій нарікали на безлад, нічого подібного тут не було. Всі речі знаходились там, де найбільш потрібні господарям. Але головне – броньована машина завжди готова до бою. Адже стоїть на самому передньому краю нашої оборони. Далі лише ворог, що окупував українські землі.
“Львів, чекай нас із перемогою, — додав до слів свого бойового побратима Андрій. –— Ми не посоромимо рідну землю.
В зоні АТО сумлінно і відповідально служать немало воїнів зі Львівщини. Наприклад, бійці 80-го окремого аеромобільного полку, не зважаючи на шалені обстріли з мінометів та “Градів”, не здали терористам аеродром Луганськ. А бійці 24-ї механізованої бригади твердо стоять під атаками, не пускаючи ворога з кільця, та ділом підтверджують звання “Залізної бригади”. Однак львів’яни воюють не самі. Пліч-о-пліч з ними стоять в обороні, ходять в контратаки, укриваються від “Градів” та несуть службу на блокпостах хлопці зі всіх куточків України. Ця війна об’єднала їх, зробила дійсно монолітною нацією.
