Смерть «24-го» особливо вразила і побратимів, і земляків, і патріотичну громадськість загалом. Степану було лише 19 років. З «Правим сектором» він — ще з Майдану. Коли “вибухнула” війна, він відразу зголосився спочатку на вишкільну базу, а потім і на фронт. Аби не змушувати хвилюватися свою маму, він не зізнавався їй, що воює (говорив, що продовжує навчатися у Тернополі).
Своїм бойовим побратимам «24-й» запам’ятався як чистий і сповнений високих ідеалів боєць.
Очевидно, Господь дуже любив цього хлопця і тому дозволив йому загинути за Україну у такому юному віці. Степан загинув при обороні с. Піски, де тримає позиції Добровольчий Український Корпус.
За християнським звичаєм на 40-й день від смерті його пам’ять вшанували побратими – члени «Тризубу» та «Правого сектора» Прикарпаття. Націоналісти на чолі з Василем Абрамівом відвідали могилу Степана у с. Топорівці, а також відслужили панахиду у церкві, повідомляє сайт banderivets.org.ua.
