Ігор Хемич: „Я не розумію, чому мою діяльність пов’язують з міським головою”

Депутати міської ради мають надію повернути до земельного фонду міста 14 га, продані за мінімальною аукціонною ціною. Власник чималого шматка землі Ігор Хемич твердить: земля законно належить йому.  І як один із варіантів розглядає будівництво тут готелю та котеджів.
Переглядів: 325

29 серпня минулого року відбувся аукціон на вул. Львівській, на якому 14 га продали за 3,9 млн. гривень замість сподіваних як мінімум 14 млн. гривень. На цю земельну ділянку покладали великі надії, адже бюджет розвитку потребував наповнення, а важливі програми освіти, медицини, культури — фінансування. Аукціону передували активні дебати між депутатським корпусом та міським головою. Зокрема, депутати пропонували „розбити” велику земельну ділянку на менші частини або ж встановити мінімальну аукціонну ціну на рівні 14 млн. гривень. Проте Ігор Насалик запевнив: є серйозні покупці, тож місто не продешевить. Крім того, вигідніше продати землю цілим шматком, а будь-які застереження депутатського корпусу щодо ціни можуть негативно позначитися на кінцевій вартості оборудки. Тож стартову ціну залишили доволі низькою.
14 га придбав калуський підприємець, власник ПП „Еліте” Ігор Хемич, зробивши всього один крок (стартова ціна землі була 3 млн. 543 тис. гривень. — Авт.). Результати найбільших у місті торгів не просто розчарували — вони шокували. Тож депутати відмовилися визнавати результати аукціону і вирішили відмінити свої рішення про проведення торгів. Попри такий крок відчаю, Калуський міськрайонний суд став на бік підприємця Ігоря Хемича, зобов’язавши міського голову підписати акт купівлі-продажу. У справі також з’ясувалися нові обставини: до міської ради звернулися калушани, які протягом багатьох років займалися на проданій землі городництвом. А згідно із Земельним Кодексом України, громадяни, які користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б засвідчували права на неї, можуть звернутися до органів місцевого самоврядування з клопотанням про передачу землі у власність або надання у користування (йдеться про набувальну давність). Фактично у міської ради з’явився потужний союзник.
Тож депутати міської ради вирішили так просто не здаватися і подали апеляційне оскарження на рішення Калуського міськрайонного суду. Як запевнив секретар міської ради Роман Боднарчук, апеляційна скарга зараз перебуває у Львівському Апеляційному суді. Її взяли до розгляду, проте жодного судового засідання наразі не відбулося (рішення Калуського суду датується 20 вереснем минулого року. — Авт.) . Крім того, суд не виніс постанови про заборону Ігорю Хемичу розпоряджатися земельною ділянкою.
Начальник відділу земельних ресурсів у м. Калуші Анатолій Собчук запевняє: законної підстави для відміни результатів аукціону немає. Адже земельні торги можна визнати такими, що не відбулися, тільки у трьох випадках: за відсутності покупців або наявності тільки одного претендента; якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову; якщо переможець земельних торгів не сплатив в установлений термін кошти за придбану ділянку. Проте жодного з них до цієї ситуації застосувати не можна.
Аукціон на вул. Львівській призвів до першого серйозного конфлікту між міським головою, якого звинуватили у невиконанні обіцянок, та депутатами міської ради. Образ негативного героя у цій ситуації отримав і підприємець Ігор Хемич, якого у кулуарах називали „людиною Насалика”. Депутати також висловлювали сумніви щодо фінансової можливості Ігоря Хемича придбати таку велику земельну площу самостійно, а тим паче — реалізувати на 14 га якийсь масштабний проект. Ігор Хемич має вагомі контраргументи і запевняє: сьогодні він є повноправним власником 14 га і про будь-які апеляційні оскарження йому невідомо. Підприємець має своє бачення використання великої земельної ділянки і стосунків із депутатами. Про це він розповів у розмові з „Вікнами”.
— Ігоре Дмитровичу, виглядає так, що історія із 14-а га ще матиме продовження, адже справа перебуває в Апеляційному суді. Тобто реально скористатися своїм правом, придбаним на аукціоні, Ви наразі не можете. Вас називають людиною Насалика і висловлюють сумнів щодо Вашої платоспроможності.
— Аукціон на вул. Львівській не став для мене першими торгами, у яких я брав участь. Буквально за місяць перед тим міська влада продавала земельну ділянку біля торгового центру „Еліте”, що належить мені. Я також був учасником цього аукціону і готовий був купити землю за 4,5 млн. гривень. Проте луцька фірма запропонувала майже на 1 млн. гривень більше. Тоді  ні  у  кого не виникало сумнівів щодо моєї платоспроможності
Загалом мова про продаж 14 га йшла і раніше. Просто торік цей аукціон привернув до себе велику увагу з боку депутатського корпусу. Можна сказати, депутати відкрили для себе ці 14 га вперше. А мені минула влада пропонувала купити цю земельну ділянку ще у 2002 році за ціною 3 гривні за 1 кв. метр. Тоді я працював у Німеччині при Дрезденській торговій палаті (східний напрямок) і ми шукали великі площі для будівництва супермаркетів „Кауф-ланд”. До речі, саме у цей час німецька сторона активно вела переговори з міською владою про будівництво величезного маркету на бульварі Незалежності (на місці теперішньої новобудови). Однак деякі нюанси завадили досягнути домовленості.
Коли депутати прийняли рішення про продаж 14 га на вул. Львівській, я знав про цю ділянку більше, ніж багато з них. І мав розмову з однією з німецьких фірм щодо перспектив її використання. Тож на аукціон йшов свідомо: ця пропозиція міста мене цікавила. Інша справа — ціна. Якщо би цю землю продали, приміром, за 7 млн. гривень, то жодних претензій депутати б не висували. Більше того, я впевнений, що ніхто б навіть не згадав про людей, які нібито займаються городництвом на цій площі. Я придбав її за 4 млн. гривень. Хіба можна мене у цьому звинувачувати? Адже коли ви заходите у магазин і бачите акційні знижки, ви ж не будете очікувати, коли товар подорожчає? Була можливість купити дешевше і кожен на моєму місці нею скористався б.
Це не перша земельна ділянка, яку я купив на аукціоні. Зараз мені належать земельні ділянки: на вул. Об’їзній (площа 2,9 тис. кв. метрів), вул. Б. Хмельницького (2,3 тис. кв. метрів), вул. Чорновола (1,2 тис. кв. метрів), а віднедавна — на вул. Малицької (5,2 тис. кв. метрів). До речі, я викупив  земельну ділянку на вул. Чорновола (стоянка навпроти “Меркуріюя”. — Авт.), проте “Меркурій” досі користується нею незаконно. Уже є рішення судів і судовиконавця, проте  немає належної реакції.
Щодо 14 га, то ця земля законно належить мені: ми виграли всі судові справи, а про будь-яке апеляційне оскарження мені невідомо. Крім того, є документальне підтвердження від відділу земельних ресурсів у м. Калуші, що жодні інші особи не мають жодного законного права на цю земельну ділянку. Наразі є кілька варіантів подальшого використання цієї площі, проте про перепродаж не може бути і мови. За одним із проектів ми розглядаємо можливість будівництва тут готельно-ресторанного комплексу, великого супермаркету та котеджного містечка. Це було б логічно, адже, по-перше, у Калуші немає котеджів; по-друге, у мене своя будівельна фірма; по-третє, є чимало знайомих у Дрезденській торговій палаті, які спеціалізуються на таких великих площах і готові співпрацювати.
Щодо моєї нібито фінансової неспроможності придбати таку велику земельну ділянку, то хочу зауважити: ми взяли у банку 5,5 млн. гривень кредиту. Крім того, за останній рік валовий дохід ПП „Еліте” становив 2 млн. гривень, а податків до бюджетів різних рівнів ми сплатили більше, ніж півмільйона гривень (половину тієї суми, що сплатило таке потужне підприємство, як ЗАТ „ЛУКОР”). У підприємства — різні статті доходів. Зокрема, „Еліте” є виробником металопластикових вікон. Щомісяця ми встановлюємо по ЖЕО вікон на 300-400 тис. гривень.
— Ви плануєте велике будівництво на вул. Львівській. Водночас уже близько двох років ведете реконструкцію басейну ЗОШ №3. Не так давно сесія міської ради звільнила ПП „Еліте” від орендної плати до завершення реконструкції. Проте значного поступу у цій справі непомітно. Які причини такої тривалої реконструкції?
— Басейн мені надали в оренду терміном на 25 років. І тут така ситуація, як, скажімо, у кожного трапляється вдома: потрібно купити кілька речей, а черговість визначається потребою. Згідно із початковим кошторисом, у реконструкцію басейну потрібно було вкласти 2-3 млн. гривень. На сьогодні ми вже цю суму вклали у проект. Однак ніхто не міг передбачити, що за такий невеликий проміжок часу ціни так шалено зростуть. Особливо — у будівельній сфері. Сьогодні, щоб закінчити басейн, потрібно вкласти ще 8 млн. гривень. Виникає питання: як правильно розподілити кошти?
Так, нещодавно на аукціоні у місті я придбав земельну ділянку на вул. Малицької за 1,6 млн. гривень. Там планую будівництво двох дев’ятиповерхових будинків і схем можна застосувати чимало, зокрема — дольову участь. Звичайно, я міг не купувати цю землю, а вкласти кошти у басейн. Однак вважаю, що зробив дуже вигідну покупку: незабаром у місті відбудуться земельні аукціони, на які зокрема, виставлятиметься земельна ділянка на вул. Об’їзній, аналогічна за площею, проте місце розташування значно гірше. Її мінімальна аукціонна ціна — 2,1 млн. гривень. Водночас земля і нерухомість — це наразі дві непохитні складові, на яких можна заробити.
Попри все, ми плануємо закінчити реконструкцію басейну до 2009 року. Там дуже складний проект, за який ніхто не хотів братися. Адже ми облаштовуємо не тільки басейн, але і фінську, римську, турецьку сауни, тренувальний зал, фітнес, солярій, масажний кабінет. Проектними роботами займається львівська фірма — єдина, яка взялася за реалізацію такого складного комплексного проекту.
Звичайно, реконструкція могла б проходити і швидше, але ми взяли на себе додаткові зобов’язання. Зокрема, повністю поновили дах над спортивним залом школи, що обійшлося у зайвих 120 тис. гривень. До речі, стан басейну був катастрофічним: у підвалі фактично утворилася ріка, всі трубопроводи протікали. Ми це все відремонтували, і загалом практично всі чорнові роботи уже закінчили.
— Як складаються Ваші стосунки із депутатами міської ради? Адже з минулого року Ваше ім’я синонімізують із міським головою, що викликає негатив з боку депутатського корпусу.
— Ніхто з депутатів відкрито не виявляє до мене претензій. Ми нормально спілкуємося. Єдиний інцидент, який трапився — це словесна перепалка між мною та депутатом Віталієм Джуганом. Він подав на мене до суду, проте згодом відкликав свою заяву.
Я не знаю, чому мою діяльність пов’язують із міським головою. Ігор Насалик не може мати на мене жодного впливу, адже не може позбавити мене, приміром, роботи. Всі наші стосунки є дружніми. Крім того, я завжди приходжу до міського голови з конструктивними пропозиціями. Так, ідея створення міського інформаційного центру належала мені. На цьому місто могло заробляти чималі кошти: адже кожен біг-борд приносить 1,5 тис. гривень прибутку щомісяця.  Міський голова тоді сказав: віддай цю ідею місту. Я так і зробив. Проте її просто похоронили.
У мене є й інші ідеї, які принесли б місту чималу користь. Зокрема, заміна бетонних електричних стовпів на більш сучасні і безпечні. Я просто намагаюся допомогти цьому місту, і використати всі свої знайомства, щоб втілити ці ідеї саме у Калуші.
— Дякую за розмову.