Велосипед як  порятунок для Калуша

Їзда на велосипеді позитивно впливає на здоров’я, настрій, сімейний гаманець, стан доріг та екосистеми. Але, якщо для Європи велорух — це норма життя, то для України — стартап. Щоб зробити життя велосипедиста комфортним та безпечним, потрібна розвинена інфраструктура. У Калуші із цим — геть кепсько: немає ані велодоріжок, ані велопрокатів, тим паче — велопарковок.
Переглядів: 588
У червні 2013 року у Калуші відбулася масштабна акція - велопробіг до Польщі. | Фото: Архів "Вікон"

Немає і напрацьованої концепції розвитку велоруху. Але все можна змінити, якщо передбачити розвиток велоінфраструктури у рамках уже прийнятої міської програми капремонту доріг. Поки чиновники шукають з-поміж себе ініціаторів і виконавців, громадські активісти розробляють туристичні веломаршрути.


Днями у Калуші відбувся велопробіг, приурочений Всесвітньому дню здоров’я. Це — одна із небагатьох акцій популяризації велоспорту з тих, які останні рік-два відбуваються у Калуші. Здебільшого, такі акції бувають приурочені до великих державних чи суто міських свят (наприклад — День міста. — Авт.).



Фото з архіву “Вікон”


Проте останніми роками міська велоспільнота стає чисельнішою. Калушани пересідають з автомобілів на велосипеди або просто починають використовувати цей вид транспорту у повсякденному житті. Адже це не тільки дешево: велосипед стає модним атрибутом, асоціюється зі здоровим способом життя та активним відпочинком.


— По роботі щодня доводиться долати чималі відстані, — розповідає ”Вікнам” Володимир, який прокладає інтернет-мережі. — Взимку без автомобіля ніяк, але як тільки погода дозволяє — пересідаю на велосипед. Це велика економія для сімейного гаманця.


— Велосипед — це універсальний вид транспорту, який допомагає пізнавати світ: завдяки велосипеду можна заїхати туди, де пішки не зайдеш, а машиною — не пускають, — упевнений велотурист зі значним досвідом Володимир Іваницький.


У щорічний “моціон” калушанина входить обов’язкова подорож Європою на велосипеді. У Калуші навіть зібралася невелика спільнота з велотуризму.


— Торік із двома Семаками (відомий у Калуші скульптор Ігор Семак та його брат, екс-депутат міської ради Богдан Семак. — Авт.) їхали з Відня до Будапешта. За два з половиною дні подолали 350 км — “прогнали” по Дунайському маршруту і “подолали” три столиці — Відень, Братиславу і Будапешт, — каже Володимир Іваницький.



Відень. Фото з архіву Володимира Іваницького


Щоправда, зазначає: для Європи велотуризм — це норма і звичка.


— Інфраструктуру нашу і європейську не порівняти. У Європі все зроблено для того, щоб велотурист почував себе комфортно та був повноцінним учасником дорожнього руху.



Вокзал в Будапешті. Фото з архіву Володимира Іваницького


ІНФРАСТРУКТУРУ — У РАМКИ ПРОГРАМИ


— Хочемо привернути увагу до того, що в Калуші для велосипедистів немає велодоріжок. Немає і культури їзди на велосипеді, — акцентує громадська активістка та учасниця велопробігу Валентина Бідонько.


Координатор програми “Тепле Веломісто” в Івано-Франківську Володимир Радевич розвиток велокультури взагалі ставить на перше місце.


— Першим в списку розвитку велосипедного руху є порозуміння між автомобілістами і велосипедистами. Над цим також потрібно дуже багато працювати, — каже франківець.


Днями в Івано-Франківську запрацювала безкоштовна велошкола з безпеки руху та правил поведінки велосипедиста на дорозі.



Перше заняття Велошколи. Фото зі сторінки Тепле ВЕЛО-місто Франківськ/Facebook


— Будемо робити так, щоб люди ловили кайф від їзди, а не почували себе на дорогах затиснуто і дискомфортно, — розповідає Володимир Радевич.


Щоб “ловити кайф”, знання ПДР недостатньо. Потрібно, щоб були створені комфортні та безпечні умови для велосипедистів.


— Щасливий той велосипедист, який не переймається, де залишити велосипед і як швидко та безпечно добратися в іншу частину міста, — вважає Володимир Радевич.


У Калуші із цим проблема, адже велоінфраструктури як такої практично не існує. Жодна із міських крамниць не пропонує прокату велосипеда, та і, зрештою, спеціалізованих “точок” продажу велосипедів у Калуші — одиниці. Поодинокі велопарковки, організовані біля окремих супермаркетів Калуша як реакція бізнесу на потреби клієнтів, та кілька доріжок, які можна було би пристосувати для велосипедистів, — оце й усі калуські велореалії.


Що потрібно для того, щоб міська влада стала активним учасником розвитку велоруху у Калуші? Вочевидь, діалог між нею і велоспільнотою.


— Якщо громада буде активною, відповідно, і керівництво міста зобов’язане відгукуватись на її потреби. І тоді всі питання вирішуються — перевірено життям і досвідом, — каже начальник управління молоді і спорту Калуської міськради Михайло Клим.


На сьогодні калуська велоспільнота не є монолітною, що ускладнює її діалог із владою:  досі в місті не існує єдиного громадського руху, який би міг виступати від імені тих, для кого велосипед став способом життя. Фактично, такий офіційний меседж до влади могла би зробити велосипедна ГО, проте таких у Калуші поки не зареєстровано. Але до процесу офіційного становлення “тягар” офіційного діалогу могло б узяти на себе одне із міських управлінь. На думку начальника УЖКГ Калуської міської ради Юрія Рекунова, це могло б бути управління молоді і спорту. Нині, як ніколи, Калуш може дати старт розвитку міської велоінфраструктури. Адже нещодавно депутати прийняли програму розвитку дорожньо-мостового господарства на 2016-2019 роки.



Велопробіг калушан до польського Горліце 2013 року очолював тоді міський голова Ігор Насалик


Цьогоріч, наприклад, згідно із програмою, заплановано ремонт вулиць Добровлянська, Будівельників та Філатова.  Відтак, виготовляючи проектну документацію, місто могло б обумовити у ній облаштування велодоріжок.  І так до 2019 року мати не тільки відремонтовані дороги, але і — більш-менш сформовану велоінфраструктуру. І це — не надто фінансово обтяжливий додаток. Адже, за словами Юрія Рекунова, планувати будівництво доріжок “з нуля” можна лише за умови будівництва нових доріг. А, ремонтуючи існуючі дороги, треба виходити з існуючих реалій. Як варіант — наносити регулюючу розмітку.


— Облаштування велодоріжок можна вирішити нанесенням відповідної розмітки за рахунок проїжджої частини дороги, — каже Юрій Рекунов.


На думку головного міського комунальника, облаштувати такого типу велодоріжки можна на тих дорогах, які мають по два ряди різнобічного руху.  У Калуші це вулиці Євшана, Пушкіна, Хмельницького, проспект Лесі Українки. Більше того: на одній зі сторін вулиці Пушкіна, Січових Стрільців та на проспекті Лесі Українки існують дві лінії тротуарів. Одну можна передбачити для пішоходів, іншу — для велосипедистів.


Щоправда, наполягає Юрій Рекунов, УЖКГ не може бути ініціатором цих новацій.


— Уявіть: зробили ми собі на проспекті Лесі Українки якусь розмітку. До наших дій одразу виявить цікавість ДАІ, та і самі калушани не зрозуміють, що це і для чого. Першоосновою всього має бути Концепція розвитку велоруху у Калуші (до прикладу, таку концепцію торік прийняли в Івано-Франківську. — Авт.). А ініціювати цей старт може, наприклад, профільне управління молоді і спорту. Якщо ми концептуально намітимо, куди рухаємося і що робимо, тоді можна говорити про розвиток велоінфраструктури. Це має проявлятися навіть у дрібницях: наприклад, у міському бюджеті передбачені кошти для відновлення дорожньої розмітки. А у даному випадку має бути прописаний рядок “для влаштування велодоріжок”, хоча, по факту, це буде та сама дорожня розмітка.


Як облаштовувати велодоріжки, стане зрозуміло уже у процесі. Наприклад, каже Юрій Рекунов, можна не тільки відділяти доріжку розміткою, а — вибрукувати, як це, подекуди роблять в Івано-Франківську.


Зрештою, увесь досвід Івано-Франківська щодо розвитку велоруху може стати для Калуша мотивуючим фактором.


ВЕЛОСИПЕДОМ ДО КРАЄЗНАВСТВА


— Мало хто знає, але кожен велосипедист на дорозі — це бонус в місцеву економіку, бо він сприяє розвитку малого бізнесу та роздрібної торгівлі, легше спокушаючись на імпульсивну покупку, — упевнений Володимир Радевич.


Він називає й інші “плюси” від використання велосипеда: продовження життя для асфальтованих доріг; зниження викидів в атмосферу; регулярне тренування серцевого м’язу, легень та інші бонуси для здоров’я.


— Серед переваг — й економія особистих коштів на проїзді в громадському транспорті чи — пального для особистого автомобіля; це мобільність та швидкість пересування, — продовжує Володимир Радевич. — Вчені довели, що людина, яка їздить регулярно на велосипеді, щасливіша в середньому на 30%. Упевнений, що це актуально для жителів кожного села, міста чи мегаполісу. Маленькі міста самі мають усвідомлювати свої відстані і зрозуміти, чи справді в тій чи іншій ситуації варто використовувати авто.


А калуський активіст Василь Фіцак називає ще один, дуже важливий плюс від розвитку велоруху на Калущині — розвиток і популяризація краєзнавства.


На сьогодні у Західній Україні прокладено близько 1500 км веломаршрутів, в основному — у Карпатському регіоні та на Закарпатті. Торік Василь Фіцак розробив і впровадив веломаршрут на Рожнятівщині, а цьогоріч планує облаштувати мінімум один туристичний веломаршрут на Калущині.


Туристичне товариство “Карпатські стежки”, які очолює Василь Фіцак, займається маркуванням маршрутів Карпатських гір. Приблизно за таким принципом влаштовуватимуть і веломаршрути — зі встановленням картосхем, інформаційних стендів та вказівників. Кожен маршрут маркуватимуть іншим кольором.


— Туристичні маршрути мають бути, з одного боку, максимально цікавими, — каже Василь Фіцак, — а з іншого — максимально безпечними. Тобто потрібно вибирати шляхи із найменш інтенсивним транспортним рухом.


Василь Фіцак “накинув” мінімум чотири маршрути селами Калуського району. Перший, який має з’явитися вже цьогоріч, вестиме від краєзнавчого музею Калуша до музею Степана Бандери у Старому Угринові та Чорного лісу як осередку національно-визвольних змагань.



Інші плануються у Войнилівському, Копанківському та Голинському напрямках. Зокрема, кожен напрямок містить краєзнавчі цікавинки: наприклад, у Томашівцях розташована таємнича печера, видовбана у камені, у Войнилові — найстаріша у районі церква, датована 1602 роком. Трохи новіші, але все одно старовинні церкви — у Кропивнику, Болохові та Цвітовій. У Цвітовій, крім того, ще й зберігся костел. 


Зрештою, накинуті нині маршрути не є аксіомою, їхня географія розширюватиметься по мірі вивчення місцевих пам’яток історії та архітектури.


У 2010 році Калуш було визнано зоною надзвичайної екологічної ситуації. Полігон токсичного гексахлорбензолу, шахтні виробітки та просідання земної поверхні, засолонення грунтів та водоносного горизонту — це ті екологічні проблеми, які, попри мільярдні вливання державних коштів, залишаються невирішеними.


За висновками Калуської санепідстанції, найбільшим забруднювачем атмосфери у Калуші є не промислові нафтохімічні гіганти, як раніше, а — автомобільний транспорт. І якщо для того, щоб відселити людей із зони просідань чи ізолювати полігон ГХБ потрібні наукові стратегії і масштабне фінансування від держави, то для того, щоб у Калуші легше дихалося, на початок достатньо буде бажання та згуртованості калушан. Можливо, Калушу ще далеко до велосипедних реалій Івано-Франківська, проте чим більше калушан пересяде з громадського чи особистого автотранспорту на велосипед, тим згуртованішою, а головне — здоровішою буде громада.



Володимир РАДЕВИЧ, координатор програми «Тепле Веломісто»:

— Розвиток інфраструктури в Івано-Франківську в останні роки дуже динамічний і результативний. Зокрема, «Тепле Веломісто» реалізовувало проект «Велопарковка», в рамках якого встановлено 70 велопарковок у середмісті Івано-Франківська.

Партнером проекту виступала компанія «UTeam Internet Service Provider», монтаж забезпечувала компанія ТзОВ «Івано-ФранківськАвтоДор». Навіть нас вражає, як усе стрімко розвивається. Так, проведено порівняльний аналіз зміни кількості велопарковок в Івано-Франківську за 2014-2015 роки, їхній вплив на інфраструктуру міста та звички містян. Так, кількість велопарковок збільшилася на 281% (з 48 до 183 штук), їхня місткість, тобто кількість велосипедів, які можна припаркувати, — на 247% (з 266 до 924 велосипедів).

Ми ставимо перед собою дуже амбітну мету: досягти того, щоб 41% всіх поїздок містом здійснювалися велосипедом. Це зробить нас лідером в Європі та нанесе на «велосипедну» мапу світу.

 


Володимир ІВАНИЦЬКИЙ, громадський активіст, велотурист зі стажем

— Нині на фініші — реєстрація Клубу спортивного екотуризму «Мандри», у засновниках якого — ГО “Спілка малого та середнього бізнесу «Альтернатива» та Калуська міська організація СУМ. Метою створення та діяльності Клубу є сприяння розвитку активних форм відпочинку та спортивного туризму на теренах Івано-Франківської області. Реально, завдань стоїть багато. Клуб має три основних напрямки: вело-, пішо- та водний туризм. Щодо велотуризму — будемо реалізовувати всі ті завдання, які виставлятиме Федерація велоспорту: участь у змаганнях усіх рівнів, підготовка спортсменів, категорійні походи тощо. Зараз готуємось командою на велозліт до Польщі, який відбудеться 22 -24 квітня. Загалом, маємо на меті розвиток спортивного велотуризму, але це не завадить займатись популяризацією велоруху як такого. У Калуші велорух — ще тільки у зародку, але починати треба з малого — з бажання та можливостей, які повинні бути як із боку органів влади, так і з боку велолюбителів.

Чим більше буде велосипедистів у нашому місті, тим швидша буде реакція влади на суспільний запит про впорядкування велоінфраструктури міста. Можна почати з відновлення уже існуючих велодоріжок, які досі поросли травою: (велодоріжка на проспекті Лесі Українки, на вул. Добрівлянська, доріжка на Пійло, доріжка на хімзавод. — Авт.). Потрібно сісти з фахівцями і продумати, що завдяки відновленим чи новозмонтованим велодоріжкам хочемо отримати: проїзд екотранспортом до робочих місць, відпочинкові подорожі за межі міста, доріжки до пам’яток культури, архітектури, музеїв — що найперше для Калуша актуально?