"А ось так ми спимо. І біля нас є ше кіт, який дуже любить спати", — пише Петро Буяк Ми в Алма-Аті, Ура! Спекотно, наче у пеклі. Проте із задоволенням фотографуємося біля в’їзду в місто.
А для повного колориту витягаємо стяг Нур Отану (правляча партія в Казахзстані), його нам подарували в Новодолинці. Перед тим, як зафіксувати сей радісний момент прибуття в такий оригінальний спосіб, запитуємо, чи тутешні мешканці не мають якихось образ на дану партію і чи сприймають такі витівки. Дізнаємося, що дану партію тут поважають і президенське правління вважають на всі сто господарським по відношенню до країни.
Ну, і, звісно, не обійшлося без отакого. Ці хлопці просто активно з нами спілкувалися і їм було дуже дивно, як же так на цій техніці ми спромоглися заїхати у таку даль. Ну, що ж. А ось так!))
На гербі, що розміщений при в’їзді до міста, зображений сніжний барс. Символ Казахстану. Дану тварину тут дуже поважають, в давні часи її навіть приручали і вели із нею полювання. Колись цю тварину люди Азії обожествляли.
В’їзд до Алма-Ати. Трохи відпочиваємо.
На одній із вулиць в місті нас зустріли два стріт байкера. Вони під’їхали до нас, коли ми зупинилися охолодити свій двигун і завели з нами бесіду. А далі запропонували провести нас до місця зустрічі із нашими друзями до ВДНХ (Атакенту). Ми спочатку скромно відмовлялися, але вони нам сказали, що в них море часу, і вони просто катаються містом, тому нов проблем. Ми щиро вдячні вам за допомогу і просимо вибачення за те, що не знайшли часу, аби зустрітися з вами і випити пива.
Отаке. Як то кажуть, нов комент))
І ось вона жадана та довгоочікувана зустріч із нашими друзями Матвеєм та Анісою Мохначьовими.
Як і обіцяли, вам дарунок від усієї України — Сало! :) Яке ми провезли із собою майже 6000 км і не спокусилися з’їсти його по дорозі.
Щастя сяяло в очах подружжя.
Сяяв і наш брильянт у банці, бажаючи бути з’їденим.
Коротка мить...
І ось воно, торжество.
Плавно перейдемо від столу і розмов про те, про се до наступного ранку. Вчора ввечері від мами Аніси ми довідалися, що в честь дня народження президента працюватиме зовсім безкоштовно (тобто нахаляву) канатна дорога на горний массив Чимбулак. Висота — 4376 метрів і знаходиться прямо над Алма-Атою. Це найпотужніший горно лижний курорт на території пострадянських країн. Він діючий і розвивається щодня. Слід зацінити високорозвинуту інфраструктуру даного курорту. Все як в Альпах.
А це — найвідоміший у світі гірськолижний каток “Медео”. Знаходиться на висоті 1691 метр і має найбільшу у світі площу льодового поля 10,5 тис кв метрів льодового поля. Даний каток побудований в 1972 році і з часів його існування на його поверхні було зафіксовано 200 світових рекордів, як серед чоловіків, так і серед жінок. Це дійсно круте видовище. А з висоти підйомника воно заворожує.
А це гора, на якій, як ви бачите, дуже багато повалених дерев. Справа в тому що кілька років тому в Алма-Аті сталася дуже потужна буря, яка і повалила майже весь ліс на вершинах Чимбулака. Для того щоб по відсутності дерев не відбувалися зсувигірської породи, влада Алма-Ати зробила доволі складну у виконанні конструкцію затримки зсувів. От нашим бізнесменам з Буковелю сюди на практику завітати б. Можливо, і в Карпатах щось подібне було б зроблено.
Ось в таких кабінках відбувається підйом на вершину. А через одну до тросу прикріплена лава для лижників. Цього разу на лаві їхати було заборонено.
Заворожує краєвид...
Якісь примари нам ввижалися :)
І ось перша зупинка. Самих етапів підйому є чотири, ми знаходимося тільки на першому і одразу помічаємо наметове містечно для альпіністів. Цікаво...
Петро :)
Тут знаходять себе різні люди.
*Eleks bike team, це для вас від Юлі.
І ось вони, вершини Чимбулаку. Просто супер! Холодно дуже, навколо сніг. Аж не віриться, що внизу там в Алма-Аті плюс 35 градусів))
Радіємо щастю...
Усі роблять фото і ловлять своїх провайдерів в повітрі.
А ось і мама Аніси!. Вона також з нами. Цій жінці вже понад 50 років і вона щотижня бігає в гори. Збирає гриби і ягоди. А телевізор не дивиться. Отак от. Виглядає просто, як цукерочка! Шановні жінки, беріть приклад з таких відчайдухів.
У горах дуже багато рослинності, назв якої ми навіть і не знаємо. Але це не завадило мені подарувати ось цю квіточку Юлі.
Нє, ну круто, нє?)))
Що може бути краще, аніж чай, гарячий чай в горах.
Горрри!!!!!!!!!
Ми невдовзі помітили у небі щось. І це щось літало. Виявилося, що це був орел. Як жаль, що він поспішав по своїх справаї і не зміг з нами поспілкуватися. Шкода, що й обєктив не зміг його наблизити до нашого зору на достатню відстань. А ще на цьому фото є близько 4-ьох людей. Знайдете?
На одному із рівнів підйомнику діти-гімнасти хизувалися своєю гнучкістю. Це неймовірно.
А це кафе, в якому роблять “донери” тобто шаурму. Але не так смачний донер, як те, чим його пропонують запивати. Це кисломолочний продукт айран. Смак просто не передати. Айран - це кисломолочний напій, що надзвичайно популярний серед тюркских народів (турків, казах, татарів). Це йогурт, розведений водою іноді, з додатком солі, кропу або яблук. Цей був без яблук. Після споживання таких напоїв в животі повний порядок. Такі напої, як айран чи кумис, — це своєрідний “фістал” або проталківатєль після ситної їжі з м’яса. Шкода, що в нас таке не продається.
А це є обеліск на вершині якого Золота людина. Ну не зовсім золота. Золота людина - це умовна назва археологічної знахідки, зробленої в 1970 році в 50-ти кілометрах від Алма-Ати і представляє собою сакського воїна, одягненого в золоту броню. “Золота людина” на крилатому барсі стала символом Алма-Ати і усього Казахстану.
.jpg)
Після екскурсій Алма-Атою слід підкріпитися. Кази і наша Франківська — це комбінація. Казы — це ковбаса із конини у всіх тюркських народів. Кишку коня набивають конячим жиром і мясом. Після таких страв звичайна “докторская” — просто відстій.
А це наш друг Діма Ловінський. Він геодезист. Його улюблений бутерброд - кази, сало і цибуля. Він так і каже російською, “цибуля”:).
І він дуже любить сало)))
А це наша подруга Настя. Подруга Діми Ловінського, яка теж любить сало, хоч і вегетаріанка.
А ось і воно — САЛО!
Такі світлофори розміщені по всьому Казахстані. Вони зручні тим, що показують відлік часу, сікльки залишилося світити зеленому або червоному кольору. І ти за 50 метрів від перехрестя, дивлячись на лічильник, бачиш що в тебе є ще 20 секунд і цілком встигаєш перетнути межу. А якщо залишилося 5 секунд, то краще не поспішати і почекати рівно дві хвилини. Саме такий час надається для зеленого світла. В нашій Україні ми ж продовжуємо грати в лотерею. Чиновники, беріть приклад і не з Європи! Тут, в Азії, також все цивілізовано!
Діма знайшов черемуху.
І запропонував скуштувати. Ягода терпка))
А це музей історії в Алма-Аті. Щкода, що там фотографії заборонені. Проте ми таки спромоглися зробити пару фото і в майбутньому музею приділимо окрему статтю.
Ось він який музей ізсередини. Короткий фотозвіт.
Головний холл музею. Тут діє невеличкий лохотрон. Один щолчок вашого фотоапарату - то є 100 тєнгє (5 гривень). А кожен наступний також по 100. Ми ж зробили на ничку. Дякуючи камері GoPro, наданої організатором “Тарасова Гора” Ашотом Арушановим.
Не хвилюйтесь, він не золотий. Це тільки бутафорія. Я навіщо платити такі гроші за фото біля несправжнього макету)
Дуже круті експозиції в музеї ми відвідали за одну годину. Бо до закриття залишалися лічені хвилини і ми поспішали оглянути усі зали.
Заздріть жінкам Азії. Отакі прикраси носили колись.
А зараз на вечерю!
І вечеряти ми будемо лагманом. Найкращою стравою у світі, рецепт якої в даному закладі є секретом. Заклад, в якому налічується близько 12 видів лагману, знаходиться неподалік від ВДНХ в Алма-Аті.
Ось така смакота. Так що не дуже ведіться на придорожні кафе, в яких вам подадуть просто суп із лапшею. Тут лагман — це витвір кулінарного мистецтва.
мммммм...
Смакота...
А потім ми пішли додому, де продовжили бенкет, і нам приготували страву квартири “43”. Просто пальчики оближеш.
Ну, і як же без сала!
Комбінація...
А це вхід до метрополітену в Алма-Аті. Тут метро зовсім нове і тому налічує всього лиш одну гілку і має близько десяти станцій.
У нашому комп’ютері так багато інформації, що просто необхідно її відправити до рідного міста Івано-Франківськ. У даній процедурі нам любязно допомогли алма-атинський провайдер “ALMALINE” — найкращий інтернет в Алма-Аті.
Офіс провайдера знаходиться на вул. Жарокова, 95, в квартирі 19. Ми дуже вдячні компанії Almaline і особисто Насті за те, що пішли нам назустріч, дозволили скористуватись високошвидкісним інтернетом і допомагають (навіть досі, у цей момент) перекинути увесь відзнятий матеріал в Івано-Франківськ.
Ось воно, яке метро. Ми на зворотньому шляху таки завітали до середини.
Все дуже круто.
А ввечері Аніса нам влаштувала екскурсію на один із дахів дев’ятиповерхівки. Тут збираються потусуватися усі вершки Алма-Атинської артової тусовки. Нам було приємно заспівати свій репертуар. Про сплячого князя і про котика, якого зустріла на дорозі машина.))))
Ех, нічна Алма-Ата! Яка ж ти чарівна!
Анісі подарували на згадку диск гурту” Перкалаба”. Хлопці, готуйтеся в тур по Казахстану. Ваші фанати вже є і тут.
Ми завітали до місцевого парку президента Казахстану і я не втримався сфоткатися як усі)))
На цьому все, звіт із Алма-Ати завершений. Буквально зараз ми збираємося, пакуємо речі і вирушаємо на Чаринський каньйон. Далі — Семипалатинськ і Барнаул. До зустрічі.
Усі публікації чотиримісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром до Байкалу”.