Леся Мартиненко з колегами із громадянської мережі ОПОРА Про спостерігачів «для декорації», співпрацю із правоохоронними органами, «залізну леді» та технічних кандидатів «Вікна» спілкувалися із Лесею Мартиненко.
— Лесю, ти спостерігаєш за виборами від ОПОРИ з 2012 року. Тобто під твоїм «наглядом» минули три виборчі кампанії до Верховної Ради і одні — місцеві вибори. Порівняй тенденції і особливості, кандидатів і технології.
— Я також була спостерігачем на позачергових виборах Президента в 2014 році, проводила короткотермінове спостереження на проміжних виборах 2015 року в Чернігові та на повторних виборах міського голови Кривого Рогу цьогоріч. Так що справді вже можу собі записати в актив певний досвід. На мою думку, основні технології, які використовувались під час всіх кампаній останніх років, були дуже схожими. Це — непрямий підкуп виборців, популістські декларативні передвиборчі програми, трохи «чорного» піару проти конкурентів. А також — непрозоре фінансування діяльності членів ДВК з боку суб’єктів виборчого процесу. Чому я цю приховану й непрозору оплату праці членів ДВК зараховую до виборчих технологій? Тому що ця робота, як правило, оплачується з певними умовами, а саме — забезпечити на своїй дільниці обумовлену кількість голосів за кандидата чи партію.
Також до виборчих технологій можна зарахувати намагання кандидатів максимум витрат на ведення кампанії робити приховано, за межами офіційного виборчого фонду. Хоч би, наприклад, такий факт: спостерігаємо масове поширення агітаційних листівок — і в наметах їх роздають, і в поштові скриньки вкидають. У вихідних даних зазначений тираж — 1000 штук. Це — дві пачки паперу, в одному наметі за день роздадуть більше. Або в кожній кампанії взагалі є один або кілька учасників виборчих перегонів, що «забуває» вказати вихідні дані на поліграфічній продукції. Тоді відстежити, чи в межах виборчого фонду виготовлена ця агітпродукція, взагалі неможливо.
На жаль, жодних позитивних тенденцій щодо зміни передвиборчої поведінки ні виборців, ні учасників перегонів поки що не спостерігається. Звісно, завжди є хтось, хто намагається вести кампанію з огляду на Закон та норми моралі, але ці учасники виборів не можуть на рівних конкурувати з тими, хто використовує виборчі технології.
— Що вважаєш найбільший досягненням ОПОРИ за цю виборчу кампанію, а що — не вдалося?
— Для себе особисто як спостерігача ОПОРИ цієї кампанії винесла найбільше. Тому що вибори цього разу були не всеукраїнськими і ми мали можливість набагато зосередженіше підійти до спостереження. Найбільшим нашим досягненням вважаю той факт, що нам таки вдалося цього разу активно взаємодіяти у виявленні порушень виборчого законодавства з правоохоронними органами.
Можливо, то суб’єктивно, але мені здається, що якщо раніше порушення Закону про вибори цікавило лише ОПОРУ, КВУ чи міжнародних спостерігачів — і то тільки в плані обговорення, а правоохоронці, якщо й реєстрували якесь порушення, то тільки тоді, коли від цього ну ніяк не вдавалося вже відвертітися, то тепер силові структури були значно активнішими. Але я далека від того, щоб сказати, що це вже перемога, бо значне пожвавлення відносно попереднього майже повного спокою зовсім недостатньо. Так, цього разу правоохоронні структури демонстрували готовність до співпраці та належним чином реєстрували повідомлення про правопорушення, але склалося враження, що вони не завжди знали, яким чином реагувати на них. Припускаю, що у них просто не було чіткого алгоритму дій, спрямованого на припинення виборчих правопорушень.
Сподіваюся, що після цих виборів правоохоронці проаналізують здобутий досвід і вироблять алгоритм регулярної взаємодії зі спостерігачами, а також будуть ефективніше й оперативніше реагувати на правопорушення.
— На цих виборах одномоментно зареєструвалися 19 нікому невідомих кандидатів, яких вважають технічними. Потім почалися непорозуміння із поданнями на членів ДВК від цих кандидатів. В ОВК навіть говорили про можливий зрив виборів. Чи є достовірні факти про те, яким штабам належить ця виборча технологія? Для чого це було зроблено і чи — сповна реалізовано? Чи справді готувався зрив виборів?
— Ця технологія не нова. У кожній кампанії, як правило, є кандидати, яких, за різними ознаками, можна вважати технічними. Але такої масовості це явище в нас ще не мало. Явну технічність цих кандидатів ми запідозрили одразу після їхньої реєстрації — просто побачили, що ніхто навіть не переймався тим, щоб писати для цих кандидатів програму. Їхні програми — це або майже повний плагіат з одного джерела, або компіляція з двох, рідше — трьох джерел. Достатньо навіть просто подивитись біографії кандидатів, які жодним чином ніяк не пов’язані ні з округом, ні навіть з Івано-Франківською областю. Впевнена, що вони навіть не знають, де ж той 85-ий округ географічно розташований. Тож, ми підозрювали тут застосування певної технології.
Найбільш імовірно, зважаючи на кількість таких кандидатів, за рахунок цієї технології намагалися взяти під контроль ДВК. А тут уже можна лише гадати, для чого це робилося: чи для того, щоб зайнятися фальшуванням результатів підрахунку голосів, чи для того, щоб просто зірвати вибори, віддавши команду підконтрольним членам ДВК не з’явитися чи не підписувати протокол про підрахунок голосів. А міг бути банальний розрахунок на формування мережі лояльних агітаторів.
На кожній дільниці є від 5 до 10 своїх членів комісії, які, отримавши зарплату від певного штабу, гарантовано самі проголосують за «свого» кандидата, і ще заагітують своїх знайомих і родичів. І, зважаючи на прогнозовану низьку загальну явку, це могло забезпечити кандидату перемогу. Але всі ці варіанти ми могли лише гіпотетично припускати. Формально все відповідало законодавству, рівність представництва в ДВК дотримана, ніхто з «технічних» членів ДВК не згодився гласно підтвердити ні факту отримання грошей в конверті, ні того, яке завдання було перед ними поставлене.
— Голову ОВК Олександру Петрик називали «залізною леді»: попри скрутне становище із формування ДВК, вона забезпечила безперервність виборчого процесу. Водночас, Олександра Петрик — представник від провладної політичної сили, тому були сумніви у тому, що вона втримає рівновагу. Що можеш сказати про організацію виборів? Поділися особистими враженнями про «залізну леді» і комісію загалом.
— Загалом можна казати, що ОВК 85-го округу вдалося не тільки організувати нормальний виборчий процес, незважаючи на деякі перепони у вигляді вкрай скромного фінансування, вкрай стислих термінів, цілком об’єктивних проблем з формуванням ДВК — комісія також не відступила від процедури, не відмовила нам у доступі до процесу. Не думаю також, що у когось із суб’єктів виборчого процесу дії комісії викликали якісь сумніви в законності дій чи упередженості.
— На цих проміжних виборах до Верховної Ради було дуже багато «гречки». Хто із кандидатів, за твоїми спостереженнями, і як здобував прихильність виборців? Чи був на окрузі прямий і непрямий підкуп виборців і як це вплинуло на результати голосування?
— Так, гречка була. Її було багато, і сіяли її щедро. Нам не вдалося, на жаль, зафіксувати прямий підкуп, хоча інформація з інсайдерських джерел про таку форму «агітації» до нас надходила. Але різноманітних проявів непрямого підкупу — від безкоштовних розваг, безкоштовного морозива — до безкоштовного одноденного відпочинку на досить дорогому і популярному курорті — було достатньо. Все це ми фіксували, документували і повідомляли виборцям через ЗМІ, а також — інформували правоохоронців.
— Які були порушення у день виборів? Що можеш сказати про фаховість членів ДВК і спостерігачів від різних політичних сил? Чи була інформація про фальшування чи спроби фальшування результату виборів?
— День виборів був у якійсь мірі продовженням загальної агітаційної кампанії. Ми зафіксували факти видачі бюлетенів без паспорта, маємо факт імовірного вкидання щонайменше шести бюлетенів однією особою. Тобто, можна казати, що одна людина проголосувала замість кількох на користь одного із кандидатів. Зафіксували ми і заздалегідь підписані протоколи про підрахунок голосів. На одній з дільниць — навіть вже з печаткою ДВК. Але загалом процедура голосування пройшла спокійно. Про порушення, які нам вдалося виявити, ми повідомили правоохоронні органи, і я сподіваюся, що винні особи будуть встановлені і покарані. Це має бути наукою для всіх інших, хто зважиться в майбутньому на якісь фальсифікації.
Стосовно фаховості членів ДВК, то вона традиційно дуже низька. На жаль, політичні сили не переймаються цим. Вони беруть усіх охочих, щоб заповнити свої квоти. Тому люди іноді навіть не розуміють, що роблять щось незаконне. Дуже часто, коли їм намагаєшся говорити про порушення Закону, вони просто відповідають: «А ми завжди так робили і завжди було добре. Чому тепер не добре?». Тобто для них досі головне не законодавчі норми, а так зване «звичаєве право» і те, що «скажуть люди в селі». Це дуже сумно.
Зі мною в селі Підмихайля мало не до бійки стала одна з членів комісії, яка при цьому назвалася вчителькою і повідомила, що керує педагогічним колективом. Так от, вона на повному серйозі зі мною сперечалася, що їй байдуже, що там каже Закон, адже вона завжди видавала в селі людям бюлетені без пред’явлення паспорта і робитиме так і надалі, що б я їй не казала. Більш важливо для неї було те, як вона виглядатиме в очах односельців.
Ще одна деталь: оцю мою суперечку не підтримав жоден зі спостерігачів від кандидатів. Взагалі, я не помітила, щоб спостерігачі від кандидатів хоч якось намагалися запобігати порушенням. Як правило, вони просто сидять на дільниці і отримують свою копію протоколу. Ми між собою жартуємо, що це спостерігачі для декорації. Яку іншу функцію, окрім декоративної, виконують більшість із спостерігачів від кандидатів і політичних сил, я так і не зрозуміла. Хоч намагалася. Ні запобігання, ні фіксація порушень в ході голосування, як правило, за невеликим винятком, їх не цікавило.
Розмовляла Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст
