Останки єпископа Лятишевського перезахоронили у митрополичому соборі Івано-Франківська. ФОТО

Після заключної сесії Собору Архієпархії УГКЦ всі учасники стали свідками перенесення і захоронення останків Єпископа Івана Лятишевського в крипті Архікатедрального і Митрополичого Собору Воскресіння Христового в Івано-Франківську.
Переглядів: 1219
Церемонія перезахоронення. Фото з ugcc.if.ua

Похід розпочався Панахидою у храмі святого великомученика Юрія Переможця у парку воїнів-інтернаціоналісті, яку очолив Митрополит Володимир та Єпископ Василій Івасюк, інформує прес-служба Архієпартії.

Відтак процесійно, за участю ректора прот. Олександра Левицького — настоятеля храму святого великомученика Юрія Переможця та семінаристів Івано-Франківської Духовної Семінарії останки Єпископа Івана були перенесенні до  Архікатедрального і Митрополичого Собору Воскресіння Христового. Процесійний хід проходив вулицею Галицькою.

Настоятель Собору Воскресіння Христового митр. прот. Юрій Новіцький, зустрівши процесію розпочав Панахиду, яку очолили два єпископи. На завершення  останки були захоронені  крипті Собору.

Довідка “Вікон”. Іван Лятишевський (1879-194) народився у смт Богородчани Станіславівської обл. Закінчив Станіславівську гімназію і вступив на богословський факультет Львівського університету.

1901-1905 — навчання у Віденському університеті, де 24.11.1905 р. здобув звання доктора теології.

1905-1906 — навчання в Інсбруку та Фрібургу (Австрія).

20.10.1907 — рукоположений на священика владикою Іваном (Хомишиним).

З 1911 — професор церковної історії Станіславівської Духовної Семінарії.

1920-ті — катехит Станіславівських шкіл та гімназій.

04.07.1927 — вл. Хомишин надав достоїнство крилошанина.

24.11.1929 — обраний на титулярного єпископа Акадейського.

26.01.1930 — хіротонізований на єпископа-помічника Станіславівського. Очолював Католицьку Акцію.

11(12).04.1945 — заарештований.

1946 — засуджений на 5 років позбавлення волі, а в 1950 р. — повторний перегляд справи та новий вирок — “ув’язнення на поселенні“. Заслання відбував у таборах Мерке (1947-1949) та Чулек-Тау (1949-1955) Джамбульської обл. Казахської РСР.

03.06.1955 — звільнений, повернувся до м. Станіславова. Постійно перебував під наглядом КДБ. Таємно хіротонізував о. Івана Слезюка у 1957 р. єпископом-коад’ютором.

27.11.1957 — помер у Станіславові.

2001 — беатифікований.