Грибна рота України: ветерани АТО проходять у Верховині реабілітацію. ВІДЕО

Колишні бійці зазначають, що у горах набагато простіше забути війну, допомагає їм у цьому збирання грибів.
Збирання та реалізація грибів допомагають українським воїнам реабілітуватися після війни.

Про це йдеться у сюжеті "ТСН.Тиждень"

У Верховині є перший у світі музей грибів. Юрію Соломченку вистачило для цього старої гуцульської хати. Соломченко — визнаний карпатський грибник номер один. Він переконує, що ані секвойя, ані кашалот не є найбільшими живими організмами на планеті. Усе гігантське тьмяніє перед грибами. Гриби — не рослини. Це таємничий третій світ, що розмістився  десь посередині між тваринами і рослинами. І з такими ж таємничими здатностями. Вони легко можуть вас вбити — ось до прикладу банальна бліда поганка.

"У цьому грибі є 10 видів отрути, які не виварюються у воді. Навіть якщо його висушити і він пролежить 20 років, він все рівно буде отруйний", — розповідає Юрій.

Але так само гриби можуть і вилікувати, і обдарувати енергією. Грибна рота України, скорочено — ГРУ — щось новеньке. Такої немає в реєстрі жодного війська.

"Це певна така ідилія, відпочинок. Душевний спокій. Люди відключаються від всього", — розповідає командир грибної роти Василь Абрамів із позивним "Смерека".

Як явище грибна рота проросла торік і справді виявилась дуже затребуваною.

"Це табір відпочинку і реабілітації учасників АТО, волонтерів, усіх, хто підкладали своє плече нашій перемозі", — пояснює він.

Ідея трансформувати хобі на бізнес-модель прийшла до Василя Абраміва після знайомства із фанатом грибів Юрієм Соломченком. Василь на собі відчув типові для ветеранів складнощі адаптації до життя, у якому щодня не рвуться снаряди.

"Якщо я пройшов війну, я потрапляю на якесь підприємство працювати, наприклад, я бачу 10 чоловік там відкупилися від армії. 10 чоловік десь втекло за кордон, а я один віддав свій святий обов’язок своїй державі так? І я ж не можу з ними спільну мову знайти", — каже Абрамів.

Схожі емоції знайомі іншому ветеранові, фронтовому розвідникові, киянинові Олегу Давиденку із позивним "Чуб".

"Ми трошечки там жили в інших умовах. Там психологічне навантаження інше. Тут доводиться шукати себе вже в певній сфері. Дуже важко найти", — пояснює він.

Волонтерка Ольга після окупації покинула рідний Донецьк і переселилася до столиці. Вона говорить, що лише у горах коханий може спати у тиші. Вдома не так.

"Якщо, особливо вночі, там десь 11-12 десь пролунає петарда або вибух якийсь, феєрверк, щось таке, то перший рік ми всі мали впасти на підлогу, під ліжко, якось десь схоронитися. Карпати дали йому цей спокій і наснагу щось робити далі. А не тільки повертатися на війну", — зазначає вона.

У грибний сезон у відремонтованому будинку побратими і ночуватимуть, і різальний верстат для грибів встановлять, і сушарку облаштують.

"Ми ще маємо таку ідею зробити грибний мотель, що туристи можуть до нас прийти, гриби принести і ми їм щось дамо, якийсь сувенір", — пояснив Абрамів.

Поки що про справжній бізнес грибна сотня лише мріє. Торік вважають за тренування, тоді реалізували зібрані й висушені гриби до Європи через друзів-волонтерів з діаспори. Заробили небагато, до тисячі євро на всіх. Діють поки що як громадська організація, у планах оформити фірму.

Психологи не сумніваються, що справа до душі — один із найдієвіших засобів реабілітації ветеранів. Цьогоріч деякі вітчизняні підприємці обіцяють закуповувати у грибної сотні сушені гриби для своїх супермаркетів і ресторанів. Побратими чекають, коли ж гриби у найчистішій зоні Європи вродять по-справжньому.

"Гриби — це найкращі ліки від всього, від стресу, зневіри! От ми його так викручуємо, от такий гарний красень, можна його ще поцілувати, бо справжня насолода", — зазначає Абрамів.

Детальніше — у сюжеті ТСН.