Володимир Хвалковський: “На Майдані було страшніше, ніж в АТО. Ми нічим не могли допомогти вбитим дітям”

Лікар-анестезіолог Калуської ЦРЛ на волонтерській основі виконує обов’язки лікаря батальйону міліції особливого призначення “Івано-Франківськ”. Цьогоріч разом із бійцями зведеного загону у зоні АТО він побував уже двічі — в лютому-березні та травні-червні. І планує знову поїхати у липні.
Переглядів: 978
Доброволець Юрій Хвалковський, 27 років. Разом з батьком-лікарем відстояв на Грушевського і Інститутській у Києві під ча

— Вперше на Схід, — розповідає Володимир Хвалковський, — я потрапив у листопаді 2014 року. Це було відрядження Міністерства надзвичайних ситуацій України — у Маріуполь. На базі лікарні швидкої медичної допомоги був розгорнутий 66-й військово-мобільний госпіталь, де разом із групою лікарів ми надавали першу допомогу пораненим бійцям. У військовому шпиталі переосмислюються всі цінності. Одне — допомагати хворим у мирний час у мирній зоні, інше — під час війни. Так би немало бути, — інформують ”Вікна” з посиланням на ”Вісті Калущини”.

У тому, що поїхав на Схід надавати допомогу пораненим під час проведення АТО, лікар не вбачає нічого дивного:

— Я просто виконую свій обов’язок: як громадянина України, як лікаря, як просто людини.

У батальйоні міліції особливого призначення “Івано-Франківськ” несуть службу і двоє синів Володимира Леонідовича. Старший — слідчий майор міліції Андрій Хвалковський, у вересні 2014 року був поранений під Дебальцевим, мав складний перелом тазостегнової кістки. Проте через кілька місяців знову був у строю — у лютому вже слідкував за правопорядком у Маріуполі. Молодший син Володимира — старший сержант спецбатальйону “Івано-Франківськ” Юрій Хвалковський — пішов на фронт добровольцем влітку минулого року.

Саме з Юрком батько пройшов найтяжчі дні Майдану. Разом вони були в січні на вул. Грушевського, в лютому — на Інститутській. Страшні події 20 лютого Володимир Хвалковський, як зауважує, запам’ятає на все життя. Разом із іншими калуськими лікарями він надавав допомогу майданівцям у медпункті, який був розгорнутий біля готелю “Козацький”, що на вул. Михайлівський:

— Цей день можна описати одним словом — ЖАХ. Нам приносили вбитих дітей, а ми вже нічим не могли їм допомогти. Цей конвеєр смерті — найстрашніше, що я бачив у житті. На Сході важко, але на Майдані було страшніше.