Проєкт має на меті сприяти кращій адаптації гостей міста, які втекли з регіонів, охоплених війною Проєкт має на меті сприяти кращій адаптації гостей міста, які втекли з регіонів, охоплених війною, в україномовному соціумі. Планує та організовує уроки центр професійного розвитку педагогічних працівників, інформують "Вікна".
Для того, щоб відвідати курси, необхідно заповнити відповідну Google-форму, вказуючи ім'я, вік, рід діяльності та номер телефону для того, щоб повідомити дату, годину і місце проведення уроків української мови.
На заняттях вимушені переселенці мали і можливість поспілкуватися з психологом Іванною Гриців та послухати лекцію про західноукраїнські землі у контексті історії України від вчительки ліцею №3 Лідії Микитин. Родзинкою став майстер-клас з виготовлення ляльки-травниці.
Волонтерка організації "Чисті серця" Марта Галкіна розповіла, що проєкт має на меті не тільки фахово вивчати українську мову, але й українську історію і традиції бойківського краю. Ідея спільно виникла у волонтерів та міської влади.
Однією із ключових проблем є мовне питання. Побутує думка, коли людина спілкується українською, то вона із західної України. Проте мова повинна бути для всіх, а не для окремого регіону, вважає Марта Галкіна і заохочує людей вчитися:
"Ми хочемо піти на випередження, щоб у людей не було конфліктів на мовному ґрунті. Хочемо запропонувати вчити українську мову, адже це урізноманітнить побут, життя і дасть новий привід для знайомств".
За словами керівниці гуртка художньої вишивки Центру художньої творчості дітей, юнацтва і молоді Марти Воробель, такий хенд-мейд може стати чудовим оберегом, частиною інтер'єру або ж просто іграшкою. А сухі трави, які містяться всередині ляльки, — лаванда, чебрець, м'ята, васильки, — сприятимуть хорошому сну та заспокоєнню.
Жителька Миколаєва Ольга у мирний час працювала в університеті кораблебудування. До Калуша приїхала на запрошення знайомих, які люб’язно надали житло. Тут перебуває з сестрою, мамою та племінниками. Чоловік і дорослі діти залишилися у Миколаєві. Жінка розповідає, що евакуюватися вдалося з третього разу, адже ціни за дорогу зростали щодня з шаленою швидкістю:
"Спочатку ми дуже хвилювалися, не знали як доїхати, ціни змінювалися щодня. Починалися від 1000 грн, а в останній день нам сказали заплатити по 7000 за людину. А нас п’ятеро! Для нас це було нереально".
Все ж волонтери, знайомі знайомих, допомогли дістатися Калуша, не вимагаючи шалених коштів. Гостинним прийомом Ольга задоволена. Каже, що, опинившись тут, пригадала студентські роки, адже навчалася у Тернопільському педагогічному університеті:
"Свого часу нам декан показував західну Україну, її культуру. 30 років тому я була вражена. Вражена і тепер, як тепло приймають".
Найбільше за все жінка хоче, щоб настав мир:
"У всіх нас відбулася переоцінка цінностей. Те, що ти прокинувся, побачив сонце, встав і можеш ходити — це і є щастя".
Наступного разу заняття відбудеться на базі Калуського ліцею №7 за участі акторі молодіжного театру «ЛюбАрт» та його режисерки Люби Липовської.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор
