Вихованки гуртка образотворчого мистецтва будинку дитячої та юнацької творчості міста Нікополь подарували дві картини 15 дітей з Нікопольської громади приїхали разом із заступницею директора з виховної роботи Нікопольської гімназії №23 Вікторією Комісар. Це обдаровані діти із різних навчальних закладів Нікопольської громади. А ще їх об'єднує те, що вони продовжують залишатися в рідному місті та щиро вірять у мирне майбутнє України.
У коментарі «Вікнам» Вікторія Комісар зазначила, що перші масовані обстріли в Нікополі почалися 12 липня 2022 року. Вже 15 липня росіяни випустили 100 снарядів по місту. Тоді під цей обстріл потрапив її рідний навчальний заклад, який станом на сьогодні є частково зруйнованим. Тоді на територію гімназії прилетіло 5 снарядів. Наразі робота навчального закладу продовжується: на його базі видають гуманітарну допомогу, але діти навчаються дистанційно.
Не зважаючи на спроби росіян зламати нікопольців, їм нічого не вдається. Попри біль місто намагається жити.
«Зараз місто менш-більш живе, працюють підприємства великі: трубний завод і завод феросплавів. Магазини, перукарні працюють», — розповідає Вікторія Комісарова.
Понад три місяці Нікополь був без питної води — видавали технічну. Проте зараз проблему вирішили. Кажуть, зробили все можливе, щоб дати людям воду. Тепер її безперебійне постачання залежатиме від безпекової ситуації, бо ворог не припиняє обстрілювати стратегічні об'єкти.
Сім'я Вікторії Комісар з початку повномасштабного вторгнення так і не змогла покинути рідний Нікополь.
«Це домівка, яка б не була. Важко покидати дім», — зізналася нікопольчанка.
Педагогиня подякувала калушанам за теплу зустріч:
«Калушани, у вас таке велике серце. Ви так обіймаєте нас всіх. Дякуємо за те, що нас прийняли, оточили нас турботою та теплом».
14-річна Ксенія Коринкова навчається в Нікопольському ліцеї №15. Зараз дівчинка проживає з батьками у місті Покров Нікопольського району Дніпропетровської області. Хоч у місті зачинені дитячі садки та школи, адже це недалеко від лінії фронту, проте ситуація в місті спокійна.
Нікопольчанка зустріла війну вдома. Каже, що спочатку не зрозуміла, що взагалі сталося і ситуацію пропустила повз вуха. Тоді збиралася в ліцей, але так і не пішла. Та ситуація затягувалася і панували панічні настрої. Врешті, 16 березня 2022 року Ксенія разом з мамою та сестрою виїхала до Литви. Там пробули два місяці. Згодом місяць пожили в спокої. Після чого почалися обстріли. Тоді виїхали до Бучі, де на той момент було спокійно. А сьогодні сім'я живе в Покрові. Хоч дівчинка з сім'єю у відносній безпеці, проте зізналася, що почувається пригнічено, адже їй боляче спостерігати, що роблять росіяни з її рідним Нікополем.
«Це моє рідне місто, де я народилася. Кожен день ти бачиш розбиті локації, де ти проводила час, жила своє життя. Це важко, там залишилися рідні. Але життя продовжується, ми повинні жити далі. Ми всі віримо в наших захисників, вони — наш захист, наша опора. Хочемо, щоб все скоріше закінчилося».
Гостювати в Калуші Ксенії сподобалося.
«Дуже гарне місто, розвинута інфраструктура. Коли виїжджаєш з міста, гарні краєвиди гір», — поділилася враженнями дівчина.
16-річна Кіра Рудзик навчається у Нікопольському ліцеї №8. Розповіла, що вже 10 років займається акторським мистецтвом. Найбільше вдячна своїй вчительці Ірині Саліні, яка допомогла їй зрозуміти свої бажання і стала їй фактично другою мамою. Дівчинка мріє стати актрисою, хоча розуміє, що для цього потрібно мати сильний характер і багато навчатися.
Перші вибухи дівчинка з родиною не відчула, адже виїхали в березні до Ізраїлю, де проживала рідня. Проте, коли повернулися, почули страшні обстріли і це було жахливо. Зараз Кіра разом з сім'єю проживають у рідному місті. Каже, що до такої ситуації звикла. Одного разу дитина мало не загинула.
«З часом звикаєш, що навколо тебе обстріли, кожен раз бомблять по-різному. Ти можеш лягти спати і тебе можуть вибухи застати. Одного разу я сиділа на лавочці, гуляла по центру, не було ніякої небезпеки, повітряної тривоги й раптом прилетіло в центр. неподалік від мене», — зазначила Кіра Рудзик.
На майстер-класі діти натхненно малювали разом з калуськими художниками. На згадку про свій візит діти Нікополя передали для Калуської громади цінні сувеніри. Зокрема. ангела, який в руках тримає серце із надписом "Нікополь — Калуш", та календар. Вихованки гуртка образотворчого мистецтва будинку дитячої та юнацької творчості міста Нікополь подарували дві картини, на яких зображена вулиця їхнього міста — Віктора Усова. На одній — вулиця до війни, на другій — після.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
