Троє братів з Довгого Войнилова стали на захист України Андрій Пилипчук, позивний "Хонда", був солдатом 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону. Народився 22 червня 1975 року в селі Довгий Войнилів Калуського району Івано-Франківської області, інформують "Вікна" з посиланням на проєкт "Спогади крізь віки".
Андрій був наймолодшим у багатодітній сім'ї. Мав братів Михайла та Миколу і сестру Надію, яка розповідала:
"Андрій допомагав батькам по господарству, пас корів. Разом з братами любив ходити до лісу по гриби. Тато брав їх на полювання".
У 2003 році перебував в Іраку. Одружився в 2006 році. У шлюбі народилося двоє дітей: син Олег та донька Аліна. Працював у Польщі та Словаччині.
У 2016 році Андрій пережив горе — помер його батько. Через рік він вирішив піти добровольцем в АТО, де півтора року захищав схід України. В цей період він зустрів свою другу дружину Любов. Як люблячий батько Андрій прийняв трьох її дітей від попереднього шлюбу.
Коли почалося повномасштабне вторгнення чоловік без вагань став на захист батьківщини разом зі своїми братами. Дружина пригадує:
"Я його просила не йти на війну, а він мені сказав: "Хто як не я?" — і пішов".
В серпні 2022 року Андрій отримав страшну звістку померла його дорога мама. Брати приїхали з позиції, щоб попрощатися з найріднішою людиною. А тоді повернулися на схід.
Брат Михайло розповів:
"Він був бійцем, справжнім воїном. Не боявся нікого і нічого. Андрій був невисокого зросту, але сміливо йшов на більших за себе".
5 грудня 2022 року воїн отримав вогнепальне осколкове поранення голови. Після лікування поїхав додому, щоб побути з рідними.
Андрій дуже любив проводити вільний час зі своїми дітьми на природі.
"Ми з татом часто ходили в ліс, він вчив мене стріляти, водити машину, давав поміряти свою військову форму. Жартував, що візьме мене із собою на війну і я буду подавати йому патрони", — пригадує донька Аліна.
5 січня 2023 року Андрій разом з побратимом Василем Грицюком відправилися на "нульові" позиції. Наступного дня воїн отримав поранення. Але після короткого лікування повернувся в гарячу точку.
Заступник командира роти Анатолій Мойсишин розповів:
"Андрій мав характер, любив полювання і собак. Якби його треба було порівняти з якоюсь породою — то це був би пітбуль".
4 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Роздолівка на Донеччині Андрій Пилипчук загинув.
Поховали героя 8 березня в рідному селі Довгий Войнилів. Посмертно Андрія нагородили орденом "За мужність" III ступеня і медаллю "Лицар бойового чину".
Микола Пилипчук, позивний "Будулай" служив сержантом, стрільцем-снайпером 3 гірсько-штурмової роти.
Народився 8 травня 1973 року. У Калуші здобув спеціальність слюсаря-монтажника. 10 років працював лісником в Калуському лісництві.
У 1994 році Микола зустрів Надію, з якою невдовзі одружився. Через рік у щасливої пари народилася донечка Іринка. Щоб забезпечити сім'ю, чоловік їздив на роботу за кордон.
Коли почалася повномасштабна війна, повернувся додому і став на захист України разом із братами Михайлом та Андрієм.
На початку лютого 2023 року Микола отримав поранення, проходив лікування у госпіталі в Харкові. Побратим Любомир Семчишин згадує:
"Позивний "Будулай" ми йому дали, бо чимось віддалено нагадував актора з однойменного фільму. Микола був позитивною, веселою людиною. Він був справжнім воїном, з ним було не страшно навіть в пекло піти.
В березні 2023 року Микола знову отримав страшну звістку — на війні загинув його брат Андрій. Він приїхав додому, щоб попрощатися з братом і провести його в останню дорогу. А в травні прийняв свій останній бій в населеному пункті Спірне на Донеччині.
Поховали Героя 21 травня 2023 року в рідному селі Довгий Войнилів. В скорботі залишилися дружина, донька, брат Михайло, сестра Надія, племінники.
