Ігор Очкур: «До Української партії не вступав і не буду. Як і до будь-якої іншої»

Ігор Очкур — єдиний заступник міського голови, який, фактично, не прижився у команді міського голови. Більше того — пішов на Насалика судом через незаконне звільнення. Суд виграв, але так і не був поновлений на посаді. Нині Ігор Очкур — член виконкому Калуської міської ради, і від жорсткої опозиції перейшов до конструктивної. Проте і далі вважає: „панських слуг” у калуському політикумі — аж забагато. Нині Ігор Очкур повернувся до підприємницької діяльності, але із задоволенням погодився дати «Вікнам» ексклюзивне інтерв’ю.
Переглядів: 914

— Ігоре Васильовичу, востаннє Ви схвилювали політичне життя міста у вересні минулого року, коли погодилися йти на вибори у Калуську міську раду під прапорами Української партії за особистого запрошення її лідера Ігоря Насалика. Тоді Ви не пройшли. Але згодом, знову ж — з ініціативи міського голови — увійшли до виконавчого комітету Калуської міської ради. Нині у колі знайомих та друзів жартуєте, що вийшли на політичну пенсію. Чому не склалося ні з «Нашою Україною», ні з Українською партією? Адже «Нашу Україну» Ви покинули, будучи головою міської партійної організації, а кар’єри в УП, здається, теж не робите.
— У кожному жарті, знаєте, є доля жарту. Я б не сказав, що у мене щось не склалося з „Нашою Україною”. Я прожив із нею частину свого життя, віддав достатньо часу і сил цій політичній силі. У мене залишилися прекрасні стосунки з партійцями. Я ні за чим не шкодую, ні на кого не ображаюсь і далі залишаюся переконаним „ющенківцем”. А з Українською партією відносини дещо інші. Я йшов на вибори у списку цієї сили (а не за мажоритарним округом) на запрошення Ігоря Насалика. Підкреслю — на запрошення голови міста, а не голови партії. До Української партії не вступав і не буду, як і до будь-якої іншої.
Уважаю, що партія повинна будуватися на основі тієї чи іншої ідеології, а не навколо персони. Я за переконаннями є лібералом, причому — давно. Колись одним із “прапорів” ліберальної України був Пинзеник, згодом його змінив Ющенко. Наразі явних лідерів немає, немає і партії на цій платформі. Зараз на хвилі — “лівацькі” партії. Я у цьому участі брати не хочу.

— За Вашими ж словами, Вам не пасує роль слуги. Не зважаючи на, здавалося б, зовнішнє примирення, Ігор Насалик так і не виконав рішення суду щодо поновлення Вас на роботі. Ви, у свою чергу, — не вибачилися перед ним на сторінках ЗМІ. І знову ж — за рішенням суду. Нині Ви як член виконкому — у владній команді. Тож, властиво, несете ввесь тягар відповідальності за перемоги і прорахунки міської влади. Якими вони є, на Вашу думку?
— У мене з Ігорем Степановичем завжди були хороші і дружні стосунки. Ми ж — нормальні і цивілізовані люди. Могли бути політичними опонентами, жорстко критикувати один одного. Інколи навіть — “через край”. Але ж на людських стосунках це ніяк не позначалося. А питання судів у нас ще не закриті.
До речі, користуючись можливістю і на виконання рішення суду, офіційно приношу свої вибачення міському голові Ігорю Насалику за свої слова щодо проведення конкурсу щодо директора КМТ. Визнаю, що висловився надто жорстко. Хоча моя думка і досі не змінилася.
Щодо „слуги”... Розумієте, одна справа служити громаді, а інша — служити „пану”. Мені здається, що отаких-от „панських слуг” у калуському політикумі аж забагато. Тому, якщо у мене є можливість служити громаді, — я даю свою згоду і приймаю свою частку відповідальності. Не стане такої можливості чи це буде суперечити моїм переконанням — назавтра мене у виконкомі не буде. Я ж у виконкомі саме на громадських засадах, зарплату не отримую і тому за крісло не тримаюсь. Щодо успіхів чи прорахунків міської влади — оцінку їм повинні давати виборці, а не я.

— У розпал конфлікту за участю медиків і Віталіни Радецької від Вас не прозвучало жодного публічного коментаря, як, власне, і від членів команди міського голови. Знаю, що Ви наполягали на зустрічі з Ігорем Насаликом після його повернення з відпустки і йшлося саме про скандал навколо цього заступника міського голови. І знову ж — Ви не озвучили після цього своєї позиції і не зробили кроку, якого від Вас очікували. А саме — Ви не полишили виконком, а залишилися з Насаликом. Нині Ви, як і міський голова, стоїте на позиції, що Калуш багато втратив від того, що заступник звільнилася і тільки суд може підтвердити слова 21 медика?
— Я зараз відійшов від публічної діяльності, тож, і коментарів публічних не давав. Навіщо? Коментарів у ЗМІ було стільки, що вуха в’янули. Мені важливіше було зустрітися міським головою, почути його позицію і прийняти своє рішення. Так, якби Радецька залишилася — я би вийшов зі складу виконкому. Не для якогось політичного піару чи ще чогось. Просто було би огидно перебувати з цією людиною в одному залі, кліпати очима і робити вигляд, що все файно. Просто по-людськи. Але, до честі мера, він не став захищати Радецьку і прийняв правильне рішення.
Цікаво, що у даній ситуації Насалик постраждав чи не найбільше за всіх. Калушан Радецька обізвала, а міського голову — обізвала та ще і потужно підставила. Як політично, так і професійно. Отака-от іронія долі.
Не хочу коментувати, втратив Калуш чи виграв від її звільнення. Це — вже перегорнута сторінка. Треба дивитися, що далі робити у медицині, і, головне, — хто це буде робити.

— Як оцінюєте нинішнє скликання Калуської міської ради? Безвідмовна більшість міського голови і «розмита» та нескоординована опозиція — це те, чого прагнули виборці? Чи на користь громаді така структуризація?
— По-перше, я би не назвав нашу „парламентську” більшість безвідмовною. Там є достатньо багато людей «із головою» і з власною думкою. Звичайно ж, міському голові зараз значно комфортніше працювати з міською радою, ніж за попереднього скликання. Що у цьому поганого? Це ж добре. По-друге, мені здається, що опозиції у міській раді взагалі немає. Ні розмитої, ні монолітної. А ось це вже погано.
Проте, все пізнається у порівнянні. Можливо, саме це скликання стане найбільш ефективним за всю новітню політичну історію міста. Ще надто мало часу пройшло.

— Коли Ви перебували на посаді заступника міського голови з економіки, у місті було створене КП «Міський інформаційний центр». Вам міський голова довірив призначати керівників підприємств економічного блоку, зокрема — і цього. Тоді його очолив Ваш товариш по політичній діяльності Віталій Крохта. Згодом почався Ваш конфлікт із міським головою через одночасне звільнення із посад всіх заступників. Ви і Віталій Крохта вказували на узурпацію влади міським головою, штучно «роздутий» бюджет міста, невиконання якого давало міському голові право одноосібно розпоряджатися його видатками. Ігор Насалик домігся звільнення Віталія Крохти з посади, різко висловлюючись про його якості як керівника та всіляко перешкоджав тому, щоб Крохта став директором калуського телебачення. Зараз Крохта, Очкур та Насалик — в одній команді…
— Я і далі вважаю, що влада у місті повністю у руках однієї людини — міського голови. І у бюджетній сфері мало що змінилося з тих пір: ручне регулювання — ледь не щомісяця. Я переконаний, що так бути не повинно, бо віддати все повністю в руки однієї особи — це несе певні загрози і ризики для громади. Це, як у сім’ї, де всі гроші у батька, і лише він ними розпоряджається. Добре, якщо батько мудрий і дбає за родину. А якщо він проп’є ці гроші чи програє на гральних автоматах? Я маю свою думку, але нікому її не нав’язую. Змучився. Якщо 93% громади Калуша довіряє своєму “батькові” — то чому Очкур із Крохтою мають йти проти волі громади?

— Зараз міський голова активно «просуває» ідею щодо об’єднання ДС «Калуське міське телебачення» і газети «Дзвони Підгір’я» та ліквідацію інформаційного центру з подальшою передачею його функцій новоствореному КП. Цю структуру, можливо, очолить Віталій Крохта. Як оцінюєте таку «оптимізацію» комунальних ЗМІ та очевидну зміну думки міського голови про управлінські якості Крохти? На Вашу думку, чи такі зміни мають передвиборну мотивацію?
— Я підтримую таке рішення. Чисто економічна вигода — очевидна. Усі ці три структури мають надходження фактично з одного джерела — реклами. Лише видатки — різні. Їхнє об’єднання повинно призвести до утворення структури, яка буде сама себе утримувати, тобто — економічно ефективної. Наразі ж ми дотуємо з бюджету і КМТ, і “Дзвони Підгір’я”. Тут усе ясно. Що зміниться при об’єднанні? Замість трьох керівників — буде один. Замість трьох бухгалтерів — один. Нічого крамольного тут нема.

— Міський голова Ігор Насалик активно лобіює проведення на Калущині адміністративної реформи. У разі втілення такої ідеї у життя, відразу після проведення реформи, мають відбутися перевибори міського голови. Інший варіант — цілком прогнозовано, що Українська партія на чолі з Ігорем Насаликом буде брати активну участь у виборах 2012 року у Верховну Раду. І з великою імовірністю, Ігор Насалик втретє стане народним депутатом. У кожному з цих випадків, калушани повинні будуть знову обирати собі міського голову. На Вашу думку, чи на часі проведення адмінреформи? За яких обставин Ви вдруге будете балотуватися на посаду міського голови?

— Ігоря Степановича вдруге вибрали міським головою у 2010-му. Наступні вибори голови — у 2015 році. Вважаю, що наразі немає жодних підстав дискутувати на цю тему. А тим більше — висловлювати бажання. Я взагалі розділяв би ці поняття: «хочу», «можу» і «треба». На минулих виборах голови я теж міг балотуватися. Мав і „хочу”, і „можу”. Потім задав собі питання: „А кому це треба?”. І не пішов на вибори. Раджу всім калуським політикам — і поважним, і початківцям — починати саме з цього, останнього, питання.
Є ще один момент. Зрозуміло, що Ігор Степанович рано чи пізно покине свій пост. Зрозуміло, що прийде нова людина, і цій людині буде дуже важко. Надзвичайно важко. Бо утримати “планку Насалика” можна лише з допомогою тільки самого Насалика. Калушу пощастить, якщо наступного голову підтримає у роботі попередній. Якщо ні — це буде дуже сумно.

— Депутати міської ради підтримали рішення про виділення для 12-ти сільських рад Калуського району 600 тис. гривень. У той же час, місту своїх проблем не бракує, а от із коштами — дефіцит. Ви — екс-заступник із економіки. Як можете оцінити таку щедрість міської ради? Чи варто розкидатися реальними грошима, очікуючи якоїсь ефемерної вигоди? Очевидно, це — суто політичний крок.

— Мав розмову з цього приводу із міським головою. Його розрахунки правильні. Не хочу і не можу багато розказувати, але повірте: ці кошти не пропадуть. Вони повернуться до міста сторицею. Узагалі, ідеї мера щодо “адмінреформи по-калуськи” дуже цікаві і амбітні. І мають сенс. Чи так вже Калуш відділений від навколишніх сіл? Жителі району давно інтегровані у місто: працюють тут, лікуються, діти вчаться у загальноосвітніх, музичних, спортивних школах. На базар сюди приїздять, по крамницях... Навіть у міському РАГСі шлюб взяти — теж модно для жителів району! Ми вже давно одна велика “гміна”. Від об’єднання виграють всі.

— Ви були на громадських слуханнях щодо встановлення у місті бюсту Олександру Пушкіну і навіть піднімали руку для виступу. Але не виступили. Тож, маєте нагоду.
— До встановлення бюсту Пушкіну відношусь негативно. По-перше, дивним чином збіглась реконструкція площі силами “Карпатнафтохіму” й “ініціатива нафтохіміків” щодо Пушкіна. Чому ніхто не звертався рік чи два тому? Цілком очевидно, що була спроба “підкупу” громади. По-друге, ця так звана ініціатива, насправді, йде не від калуських нафтохіміків, а від громадянина Росії п. Чмихалова. І суть її — зовсім не у поеті світового рівня. Суть — у впровадженні “руского міра”. Ця експансія є зараз ключовою у зовнішній політиці Росії і провадиться будь-якими способами. І “батогами” — ціною на газ, і “пряниками” — подачками. Що найбільш неприємно — вони досягають у цьому успіху. Пригадаю всім нам той сумнозвісний концерт ДДТ у парку з російськими попами на “підтанцьовках”. Адже вони тоді просто купили калуську громаду безкоштовною музикою! Лише півтори сотні людей ми змогли зібрати на віче протесту, решта — підсміювалась. Позавчора — концерт, вчора — Крим за газ зміняли, сьогодні Пушкіна поставимо за гріш. Пора і схаменутися.

— Дякую за розмову, Ігоре Васильовичу.

Розмовляла Оксана ГУЗИНЕЦЬ-МУДРИК, редактор


Довідка «Вікон»
Ігор Очкур. 43 роки, народився і виріс у Калуші, закінчив Чернівецький держуніверситет ім. Ю. Федьковича за фахом “Прикладна математика”. З 1994 року працював у приватному бізнесі. Депутат Калуської міської ради 3-го скликання, обирався депутатом 5 і 6 скликань — складав повноваження. 1998-2005р.р. — голова міської організації партії “Реформи і Порядок”, 2005-2010р.р — голова міської організації партії “Наша Україна”.. З 2006 року — член виконавчого комітету Калуської міської ради.