Але, на превеликий жаль, з початком другого кола цьогорічного чемпіонату святковий настрій уболівальників звівся нанівець, адже екс-„Хімік” — калуський „Спартак-2” не дійшов до свого професійного ювілею всього на півкроку: команду знято з подальшого розіграшу через несплату внесків до ФФУ.
Чому так сталося і хто зробив такий „дорогий” уболівальницькому серцю „подарунок”? На це питання однозначної відповіді чомусь не може дати жоден з навколофутбольних функціонерів, стараючись перекласти відповідальність на будь-кого, тільки не на себе. Звичайно ж, на десятирічному шляху калуської команди були і злети, і падіння, зміню-валися тренери і гравці, майстерність яких і тішила уболівальників, і змушувала нервувати. Та як би там не було, це була команда наша, місцева. І саме за неї ми віддавали свою енергію на стадіоні, спостерігаючи за грою і в дощ, і в спеку. Та найбільших мутацій калуський футбол зазнав в останні роки, коли ФК „Калуш” перейшов на баланс ЗАТ „ЛУКОР”.
Слід зазначити, що ця подія була не чим іншим, як новою яскравою сторінкою у розвитку наймасовішого виду спорту нашого міста. Кожен, кому доля калуського футболу не була байдужа, з радістю і надією сприймав тоді цю новину, адже й справді перед нашою командою відкривалися нові райдужні горизонти. Вона стала набагато професійнішою, зміцніла фінансово і впевнено йшла до нових рубежів. Тоді уболівальники прощали все — від зміни командних кольорів та назви (ФК „Калуш” став ФК „ЛУКОРом”) до скорочення кількості гравців-калушан. Трохи „пожурившись”, шанувальники футболу пробачили і те, що команда, яка увійшла в першоліговий ешелон під прапором Калуша, змінила прописку на івано-франківську. „На здачу” уболівальники отримали тоді занепале „Прикарпаття”, яке згодом трансформувалося і стало „Спартаком-2”. Але звиклі до подібних метаморфоз шанувальники футболу проковтнули і цей факт, погоджуючись з неписаним законом: „Хто платить, той і замовляє музику”.
Остання ж мутація призвела до вимушеної перерви у виступах калуської команди в другій лізі, термін якої наразі невідомий. Її причиною стала несподівана відмова керівництва ЗАТ „ЛУКОР” від подальшого фінансування „Спартака-2”. Ось цей останній млинець виявився найбільш глевким. Ну для чого ж робити такий „презент” напередодні ювілейних дат? У своєму інтерв’ю тижневику „Калуський нафтохімік” генеральний директор ЗАТ „ЛУКОР” і водночас президент ФК „Спартак” Сергій Чмихалов свій крок аргументував так: „Ми за те, аби у нашому місті була футбольна команда не одного підприємства, а усієї громади Калуша”. Не сумніваюся, що „за те” і калуські уболівальники.
Позиція міської влади також виглядає категоричною, адже, за словами заступника міського голови Богдана Романюка, ніхто не передбачав такого кардинального повороту навколофутбольних перипетій. „Спочатку треба було довести команду до закінчення цього чемпіонату, — прокоментував ситуацію Богдан Михайлович, — а вже потім ставити якісь ультиматуми. Взяли у нас готову команду, то і поставте її на те місце, звідки взяли. Тобто, щоб вона залишила за собою право виступати у другій лізі. Та й вирішити це питання отак відразу практично неможливо, адже навіть тих 30 тис. грн., закладених у бюджеті на розвиток усього калуського футболу — і дорослого, і дитячого, — не вистачить для піврічного функціонування команди”.
Отож, поки верхи чубляться, нам, уболівальникам, залишається тільки спостерігати за цим „поєдинком” і вірити у те, що ми ще матимемо можливість поспостерігати за грою улюбленої команди на калуському стадіоні.
Ватикан: коли час зупинився