ОГОГОВВ! Ми таки в Семеї! На СТО у найкрутіших мотоциклістів-оппозитчиків! Трохи спілкуємося і говоримо про те, що бачили, і що думаємо про те, що бачимо. Отакий зворот:). Короче тута зара є фото — прелюдія ввечері:). Костя прото зачарував розповіддями про життєві історії, які йому траплялися. Костя — це той чоловік, що в камуфляжі.
А наступного дня, звичайно, був ремонт. В степах Казахстану від вібрації все таки з’являються тріщини, які варто заварювати. Тут на баці ми знайшли аж дві тріщини і варто було шукати, бо супутнім приколом було промивання баку від тонни піску і якогось незрозумілого намулу. Останніми днями ми полюбляли заправлятися на сумнівних заправках. Краще мати додаткову запасну каністру і дотерпіти до нормальної заправки аніж заливати... тут три крапки:).
Діма допомагає знаходити нові проблеми і боротися з ними. Чувак, дякуємо тобі за твою допомогу і за чудовий кінозал у тебе вдома, де ми знову вдруге переглянули фільм “Джанго”.
Бак на зварку доставляли от у такий спосіб. Невеликим квадроциклом.
Два дні туси і ремонту. І ось пам’ятне фото на пям’ять зліва — Діма, посередині — я, справа — Діма. Загадав — доїхати до Барнаулу.
Діма люб’язно вивіз нас за місто і показав, як правильно їхати далі. Дорога трішки була неякісною, але зараз вже все гаразд.
І проїхавши близько сотні кілометрів, ми перетнули кордон і заїхали в Алтайський Край. Тут все круто! Сам перетин кордону дуже спрощений і зайняв 15-20 хвилин. Запам’ятайте — “Рубцовск”. Основні питання: “ви на цему їдете??”, “так далеко????”, “щасти вам!”
Ще в Семеї нам дали координати одного опозитчика механіка Колі Фріца. Він живе в селі Бобровка, де ходять корівки, де ростуть в борах грибочки, де комарі з долоню розміром, і де світанок в чотири ранку на краю землі. А це є святая-святих — гараж Колі Фріца.
Ну, і, звичайно, не без цього. Сусіди друзі та родичі :) і трішечки пива. Починаємо збір на стіл :).
Але перед тим треба знову ж таки трохи зайнятися зварочними роботами. Тріснуло кріплення каністри з бензиною і проварили ящик для багажу.
А це новий проект Колі TOYOTA LITE ACE, з якої він шаманить просто бомбезний позашляховик.
А це кавалок мотоцикла Урал))).
Спить, не будіть:).
Наступного дня ми з’їздили на місце де знаходиться пам’ятник червоноармійцям в боротьбі із колчаківцями, які прийняли бій в Шипуново.
Знаходиться він у неймовірно красивому, унікальному стрічковому бору. Місцеві мешканці із гордістю кажуть — такий тільки у нас і в Канаді.
Трохи квіточок.
Отакий він ліс.
І грибочки:).
І озеро:).
Коля і Саша:). Дякуємо вам за теплий гостинний прийом. Ми так надихнулися вами, що обов’язково повернемося. А в подарунок вам на щастя лялька-мотанка, оберіг.
Пам’ятаєте, нам приніс її Сашко в Житомирі!
А далі був Барнаул — місто срібла!
Усі публікації чотиримісячної подорожі від романтичних верниголів із Прикарпаття читайте у спеціальній темі “Вікон” ”Дніпром до Байкалу”.
