На тлі інформації про скупчення військ РФ на кордоні з Україною, раннє збирання врожаю в трьох прикордонних з нами областях Росії здається правдою, пише Деловая столица. З іншого боку – подібними “оперативними” новинами ворожа сторона може переслідувати цілком конкретну мету: посіяти паніку в Україні. Ці регіони РФ є сусідніми не тільки з охопленою військовим протистоянням Луганщиною, а й із Сумською, Харківською та Чернігівською областями. Таким чином, російська сторона підсилює психологічний тиск на мешканців цих регіонів. Для цього, власне, путінська армія і маневрує з того боку.
Головний сенс маневрів – населення нашого північного сходу привчають до думки: війна на Донбасі, звичайно, діло праве, але якщо полізуть через кордон тут, хто нас захистить. Тому РНБОУ і тим, хто інформує українців про ситуацію на україно-російському кордоні, можна рекомендувати фільтрувати інформацію джерел. Тому що в наявності – психологічна війна, що посилилася після оголошення чергової хвилі мобілізації.
Зірвати її – головне завдання противника. Це вже робиться декількома шляхами. По-перше, в суспільстві поширюються чутки про замовчування реальних цифр жертв з нашого боку. У Росії, до слова, про своїх убитих найманців взагалі ні слова. Для їхніх матерів і дружин вони ще живі. Хоча насправді десятками валяються в лісопосадках або зариті, як собаки, в придорожніх ровах. Панічні чутки про значні жертви українських силовиків поширюються дуже швидко. За російськими каналами про це говорять щодня. Відключити російський телеагітпроп значить зупинити Кисельова, який пролазить в мозок українців. Але є інші шляхи - чутки. Наприклад: “Маші (Галі, Валі і т.д.) син дзвонив з АТО. Казав, що з їхнього батальйону залишилося п’ять чоловік”. Або, “Маші прийшла есемеска від сина.” Прощай, мамо! До ранку не доживемо. Винні Порошенко і Яценюк”. Чи було повідомлення – не настільки важливо. Цій історії все одно повірять. І перекажуть сотні разів.
По-друге, дуже ефективно діє слух про погане обмундирування військових і голод. Якщо з обмундируванням зараз більш-менш налагодилося, то розповіді про цвілий хліб і воду з калюж – прямо в яблучко. Чим більше про це говорять всілякі волонтери, і чим більше пишуть, в тому числі наші ЗМІ, тим складніше мобілізувати заміну героям, які зачекалися ротації. І хто від цього виграє? Точно не наші хлопці із зони АТО.
По-третє, панічними чутками вноситься і регіональний розкол. Хвиля протестів проти мобілізації прокотилася на західній Україні. Слух про масовий призив і відправлення на війну підірвав жителів регіону. В ситуації, що створилася, поза всяких сумнівів, винна і влада, яка віддала мобілізацію на відкуп місцевій владі і військкоматам, де, складається враження, сидять олігофрени, що розсилають повістки всім без розбору. Але те, що жіночий бунт на Закарпатті був спеціально влаштований – поза всяких сумнівів. Відео звідти транслювалося в усіх новинах ”РашаТВ”, а днями на Закарпатті зловили журналісту каналу Russia today, що приїхала провокувати мешканців області проти мобілізації. Тепер її депортують. Протести солдатських матерів на Західній Україні отримують відгомін в центрі і на півдні країни у вигляді чіткого меседжу: раз вже і бандери не хочуть своїх відправляти, так ми тим більше.
Як боротися з поширенням панічних чуток?
Перше: говорити правду. Не замовчувати кількість жертв АТО. Хлопці повертаються з війни або приходять у відпустку і багато розповідають. Краще жорстко карати винних у поганому забезпеченні солдат, ніж брехати про те, що всі добре. і таким чином допомагати ворогу сіяти паніку.
Друге: у нас багато говорять про спійманих сепаратистів, сотні кримінальних справ проти них. Але до тих пір, поки спецслужби не будуть вираховувати і карати панікерів, московська агентура в Україні буде заробляти на страхах українців.
