| Фото: Надія Балагурак Згуртувались діти в один день, щоб зустріти Героя, подякувати йому за відвагу та врятовані долі. В актовій залі Будинку творчості зібралось чимало дітей. Всі вони в очікуванні побачити хлопця, який ризикуючи власним життям боровся за мирне небо. В перших рядах сидить жінка, витираючи зрошені сльози –— це мати Романа, Леся Михайлівна. Розповідає, що, очікуючи сина, жила тільки телефонними розмовами. Висловлює велику підтримку в адресу тих матерів, які прагнуть тільки одного – побачити живих своїх синів.
— Такий молодий, а в погляді читаєш життя, що пережито на Донбасі, — сказав директор Будинку творчості Василь Королюк.
Для гостя діти підготували сценічні номери, декламували вірші.
До слова був запрошений Роман Куціль. На мультимедійному екрані як діти, так і наставники й запрошені на захід мали можливість на власні очі побачити те, як жив наш земляк, як проходили дні та ночі військових там, де небо розривається від залпів вогню та гуркоту важкої техніки.
— Я знаю, що таке втрачати друзів, знаю, як триматись за життя. Вдячний Господу, що живий і можу пережитим ділитись з Вами, але краще таким не ділитись… — каже юнак. — Чоловіча дружба на полі бою є незламною.
У розмові Роман згадав товариша, який вртяував їхню 51-шу механізовану бригаду — Василя Сеніва з Вишкова. Згадав про колегу Євгена Юрченка, якого 15 вересня випустили з полону терористи.
Мати героя Леся Михайлівна розповіла про те, що коли б не чула голос сина, він твердив одне : «Мамо все добре, все буде добре». Ніколи не пожалівся, жодного разу не розкаявся, що перебуває там, де враз може обірватись життя.
Діти самі вирішили передати Роману зібраних на благодійному ярмарку 3940 грн. Окрім цього, вручили хлопцю власноруч зроблені обереги — жовто-блакитні браслетики та написані листи. Ці дитячі подарунки Роман пообіцяв відвезти до Львівського військового госпіталю колегам, щоб передати доброту дитячого духу й їхню міцну віру в українських захисників.
