Лолинці натхненно читають переклад вірша Костянтина Симонова “Жди меня” — “Чекай мене”.
Лолинці записали відеозвернення слідом за відомим акторами та телеведучими, бійцями АТО, які читали поезію українською та російською мовами.
Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай
Коли смуток огорне, жовтий дощ стіка
І в спекотну каламуть, в заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть, вже й забувши їх.
І коли листів нема із далечини... інших вже не ждуть дарма — стомлені вони.
Повернуся, тільки жди
І не зич добра тим, хто каже далі йди і забудь... пора.
Хай повірять мати й син, що нема мене
Друзі втішаться отим “було і промине”,
Сядуть в коло при вогні і ковтнуть вина. На помин душі
Та ні. Ти чекай одна.
Ти чеканням повернеш із смертельних лав
“Поталанило, еге ж?” - скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм в літо вогняне
Як чеканням ти своїм вберегла мене.
Як вцілів я? Вижив як?
Знаємо без слів.
Просто ти чекала так, як ніхто не вмів.
Студентки ж Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника дали відповідь бійцям АТО на поезію Констянтина Сімонова”Жди меня” віршем Ірини Цілик “Повертайся живим”.
