ВІКНА 22 роки поруч!

Журналіст Лойко — про речника АТО Селезньова: Герої гинуть, але подвиг їх не відомий, а мовчальники отримують підвищення і у відпустку їдуть

"Все не марно ... не марно було прийнято рішення ... в травні ... бо є правда ... і вона має право на життя," пише на своїй Facebook-сторінці Владислав Селезньов про фільм з моєю участю і про те , що коїться в аеропорту Донецька. Шість місяців він робив вигляд, що там нічого не відбувається, і не пускав туди журналістів. А тепер, коли я привіз звідти репортаж, і всі дізналися, що насправді там йде війна не на життя а на смерть, цей спікер з порожніми риб'ячими очима намагається примазатися і заднім числом сказати, що так, все правильно.
Переглядів: 710

Про це у Facebook пише журналіст Сергій Лойко, завдяки фоторепортажам якого Україна дізналася правду про “кіборгів” та аеропорт, який вони захищають.

“Я йому написав на днях. Давайте мовляв зустрінемося, обговоримо можливості оптимізації роботи прес-служби АТО, організацію імбедінга журналістів за американським зразком. Знаєте, що він мені заявив, дослівно:

“Сергію, безумовно ваші пропозиції цікаві. Але це не моя історія. Я не бачу причин і необхідності в цій зустрічі. Сподіваюся на швидкий відпустку і можливість провести час з домашніми.”

Владиславе Селезньов! Війна йде, а ви думаєте про швидку відпустку з домашніми! Це не ваша історія? А чия? Тараса Григоровича Шевченка? А хто тоді, якщо не ви, відповідаєте за роботу з пресою, за пропаганду, і контпропаганду, за виховання патріотизму в цей надзвичайно тяжкий для країни момент?

Поки ви сиділи в тилу в Краматорську і кожен день змінювали під камери один новенький френч на інший, справжні герої, патріоти України билися насмерть і гинули під Саур-Могилою, під Іловайськом, в донецькому аеропорту. В той час, як ви сухенько і понуро продовжували віщати свою жуйку про АТО, нещасні люди самі намагалися розібратися, хто загинув та скільки, хто потрапив у полон. Щось я не бачив по “телику” жодного вашого героїчного стенд-апу під камеру з донецького аеропорту або Іловайська. А тепер цей чистенький з голочки “херой” зібрався у відпустку “з домашніми”. А дозвольте вас запитати, що сталося з іншими “домашніми”, з сім’єю в Криму, з дружиною і дочкою, яких ви кинули, драпаючи звідти в Київ попереду залишків доблесної армііі?

Ви, Селезньов, не з ними у відпустку збираєтеся часом? Ні? Це все в минулому, каже спікер. Вже обзавівся в Києві новими домашніми, з двома квартирами, навіть не розлучившись із сімферопольською родиною, поки справжні офіцери воюють. Коли тільки встиг? От молодець! Ось справжній підполковник! І за всі ці геройства Селезньова викликають в п’ятницю в ГЕНШТАБ і обіцяють підвищення.

“В АТО поки не повертаюся. До редакції [військової газети] теж ні. Питання відкрите. Або міністерство або генеральний штаб. Цікаві пропозиції”, хвалиться герой.

Найкраще, що знайомі і товариші по службі Селезньова можуть про нього сказати це те, що він “кар’єрист рідкісний”, який і товариша радий підставити, аби вислужитися перед начальством. Так, саме так! Герої гинуть, але подвиг їх не відомий, а мовчальники на кшталт Селезньова отримують підвищення і у відпустку їдуть. Заслужили. А війна йде і йде. І не видно їй кінця. І не буде видно, поки Селезньови рулять...”, пише Сергій Лойко.
переглянутися переклад