19-річний Володимир із Прикарпаття мріє стати на ноги та повернутися в зону АТО. Для цього треба понад 140 000 гривень. ФОТО

19-річний Володимир, доброволець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, поранений під Зеленопіллям. На його лікування потрібно Вартість лікування 141 966 гривень.
Переглядів: 672
| Фото: narodniy.org.ua

У Володимира — поранення лівої стопи з дефектом 4-5 плюснових кісток, перелом 3-4 кісток. Вартість лікування 141 966 гривень, повідомляє narodniy.org.ua.

Володимир отримав поранення під час одного з найтрагічніших епізодів АТО – розстрілу українських військ під с. Зеленопілля (Луганська область). Тоді бойові підрозділи вийшли в опорний пункт за 17 км на південний схід від міста Ровеньки із завданням прикрити ділянку державного кордону.

Уночі, 11 липня, Володимир прокинувся від раптового відчуття холоду та вологи в ногах, та коли подивився – побачив на них кров. По гучних звуках та запаху пороху в повітрі він зрозумів: їх обстрілюють. Ця ніч для багатьох побратимів бійця стала останньою, і навіть колоні з «трьохсотими» дивом вдалося вийти з-під обстрілу. Пораненого хлопця привезли у Дніпропетровський військовий госпіталь, а згодом – перевели до Львівського госпіталю.

Володимир народився та виріс в Івано-Франківську. З дитинства захоплювався плаванням, боксом, а після того, як побачив по телебаченню фільм про суворовців, у нього з’явилася мрія – стати військовим. Після сьомого класу хлопець пішов у Прикарпатський військово-спортивний ліцей, після закінчення якого, двічі намагався поступити до Академії сухопутних військ у Львові, однак йому це не вдавалось.

На якийсь час Володимир був змушений відкласти свою мрію. Але невдовзі почалася війна, і хлопець, дізнавшись про набір у контрактники, одразу забрав документи з Львівського лісотехнічного університету, де навчався, щоб присвятити себе службі Вітчизні.

До речі, разом зі стражданнями, поранення принесло Володимиру і здійснення мрії – у Львівському госпіталі хлопця прийняли до Львівської «сухопутки».

Сам начальник закладу, генерал-лейтенант Павло Ткачук, особисто привітав Володимира та вручив йому нагрудний знак Академії.

«Саме це було для сина справді найдорожчою винагородою!» – з гордістю каже його мати, Тетяна Домнич.

А ще мати бійця дякує Богові за те, що врятував хлопця у страшний день 11 липня, та вважає цю дату другим Днем народження сина. Мати впевнена: зовсім скоро Володимир встане на ноги та, при необхідності, знову відстоюватиме свою Україну!

Зараз Володимир неможе ходити через втрату опороздатності лівої стопи – йому потрібне відновлення дефекту кісток та м’ яких тканин. Наша спільна участь у лікуванні наблизить хлопця ще більше до його благородної мрії – поверне йому здоров’я, яке він втратив захищаючи нас!