Прошу чоловіка розповісти, коли і як він пішов до війська, де воював. Вдаватися в особливі подробиці він не поспішає, проте про деякі не зовсім приємні моменти свого перебування на Сході таки розповідає. Говорить і про проблеми, з якими зіткнувся і які не знає, як вирішити.
Ігор Афанасенко мобілізувався 20 серпня. Повернувся до Калуша у неділю, 23 листопада (три дні витратив на дорогу. Стільки ж доведеться повертатися назад. — Авт.). Таким чином, у війську пробув три місяці, з них півтора — у частині, у Яворові, і півтора — у зоні АТО:
— Отримав повістку. Нас відправили у Яворів. Я потрапив у 24-ту механізовану бригаду. Зі мною був Василь Бойко із Калуша. Всього під час призову нас було дев’ять людей. Двоє потрапили у 24-ту, решта — у 80-ту бригаду.
Ігор кількома словами згадує про перебування в навчальному центрі у Яворові під Львовом:
— Там проходили навчання із тактики ведення бою та виживання. Ми вчилися, як можна вижити у лісі, маючи тільки банку тушонки. До речі, навики, там набуті, нам знадобилися. Ми знали, як копати окопи, як збудувати бліндаж.
Завдяки мережі супермаркетів “Гостинний дім” 24-річний боєць має каску і бронежилет. Саме там Ігор працював до мобілізації — працівником охорони. До цього закінчив ПТУ №7, де отримав професію. Далі — служив у Збройних силах України. Зрештою, знайшов роботу і одружився. Однак пожити у сімейному затишку не встиг — призвали на службу у військо.
— Ці бронежилет та каска — мої, але залишив їх у частині, — розповів Ігор. — Мій начальник, Володимир Юрочко, дуже хвилювався за мене, і вони допомогли мені зі спо¬рядженням. Пригадую, влітку хлопці ще зап¬ту¬вали один одного: чому ще не йдеш в АТО? Виходить, що я і пішов…
Показує на фото, що зброя більшості побрати¬мів — автомат Калашни¬кова. Такий є і в Афанасенка. Як і амуніцію, здав його комбату, отримавши відпустку.
— Пересуватися — небезпечно. Ворог стріляє прицільно, ніби дивиться у бінокль. Доводиться маневрувати. Міни. Коли во¬ни пролітають над полем, чути свист. Одного разу “град” влучив у сусідній бліндаж. Добре, що ніхто не загинув. Хлопці виско¬чили і перебігли до нас у бліндаж, — згадує калушанин.
Відновлює в пам’яті півтора місяці в зоні АТО. Тут йому разом з іншими 56-ма бійцями довелося спершу дислокуватися в Лисичанську, де була ос¬новна база, а потім — в Кримсь¬кому (за 20 кіло¬метрів від Щастя Луганської області. — Авт.). Брав участь у боях під цими містами.
У Лисичанську спати доводилося на бетонній підлозі заводу, який бійці охороняли від терористів. Ліжком служив спальний мішок або матрац. На обід — тушонка, каша. Вранці — обов’язково цибуля та часник.
— Тепер вчу дітей їсти часник для профілактики простуди, — жартує.
На свою долю Ігор не скаржиться. Вважає, що він — мусить захищати Україну. Тільки не зовсім приємно бачити, що воюють — не всі, а тільки свідомі громадяни. Показує фотографії. Передає вітання побратимові — калушанину Василеві Бойку. Той, за словами Ігоря, — також батько двох дітей.
— Я не казав батькам, що я в АТО. Тільки жінка знала, — ділиться Ігор. Його родина — проти, щоб він повертався назад. Однак, сам він свідомий свого обов’язку.
— Я — цілком здоровий, — коротко каже він.
Ігор — батько трьох дітей: 5-річного, 4-річного та півторарічного синів. Побути вдома із родиною і не мав змоги. Одразу поступив до лікарні. Скаржиться на безсоння і сильні головні болі. У Калуській ЦРЛ боєць пройшов обстеження на комп’ютерному томографі. Тепер — чекає результатів томографії. Вони будуть за кілька днів. Тільки тоді у відділенні нейрохірургії поставлять діагноз.
— З дітьми розмовляв за ці три місяці рідко, — пригадує. — Я о другій ночі приїхав. Молодший мене не впізнав. І навіть злякався трохи, — розпо¬ві¬дає. — Тільки вранці, коли побачив подарунки, згадав. Та і взагалі, життя йде своєю чергою Поки я воював, молодший брат — одружився. Так ось, на весіллі у брата я не був.
Запитую, чи вдається спати уночі. Відповідає, що спить погано.
— Постійно та картина перед очима. Бліндаж, вибух, — ділиться Ігор.
Ігор отримав відпустку на десять днів. З них шість потрібно витратити на дорогу. Уже 30 листопада боєць мав повернутися до виконання своїх обов’язків.
— Виходить, я не побуду з родиною і кількох днів. Комбат сказав повертатися у неділю. Не знаю, як бути, адже зараз перебуваю у лікарні. Відпускають додому тільки на ніч. Дружина скаржиться, що став приділяти їй менше часу. Однак я — не замикаюся у собі. Спілкуюся з усіма друзями, як і раніше.
Ігор виходить на ганок лікарні — подихати морозяним повітрям. На вулиці у середу стоїть зимовий мороз. Ігор каже, що після Луганської та Донецької областей холоду не відчуває.
Військовослужбовці проходять лікування у військовому госпіталі
Питання надання бійцям реабілітаційної відпустки — запитання до військового комісаріату.
Зараз в Україні триває Антитерористична операція. Згідно зі ст. 23 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, проходження військової служби у особливий період, строк військової служби для військовослужбовців визначається — до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації.
Згідно з п.6 ст. 26 цього Закону, через сімейні обставини контракт із військовослужбовцем може бути розірвано.
Згідно із Постановою Кабінету міністрів, від 12 червня 2013 р. №413 встановлено перелік причин, з яких військовослужбовець може бути звільнений від військової служ¬би за контрактом. Наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей є підставою для звільнення громадян з військової служби.
Наприклад, цей боєць — батько трьох дітей. По перше, при отриманні повістки він міг аргументувати своє право отримати відстрочку від військової служби. Однак у кожному випадку все залежить від конкретних обставин. Якщо боєць написав заяву про те, що йде до війська добровольцем, то він вже не може мати якихось зауважень до призовної комісії.
Оскільки боєць є офіційно призваним та мобілізованим, усі обставини соціальної підтримки сім’ї Ігоря Афанасенка та його самого регулюються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Якщо йому потрібне лікування у зв’язку з хворобою, слід отримати направлення на лікування у військовому госпіталі.
