Щоб стати розвідником, треба бути математиком, інтелектуалом і трохи занудою. ФОТО

“Глибоко помиляється той, хто вважає військових розвідників такими собі громіздкими здоровилами, обвішаними різноманітною зброєю — від гранатомета до авіаційної пушки. Такими, що йдуть вперед, поливаючи навколишній світ свинцем, вогнем і ракетами. Це далеко не так. Справжні розвідники на вигляд нічим не вирізняються від середньостатистичних чоловіків нашої держави. Хіба що вони більш підтягнуті і спортивні. Їх екіпірування складається за принципом – нічого зайвого, лише те, що потрібно для виживання та виконання поставленої задачі”, — каже Тарас Грень із Передової інформаційної групи.

Розвідники не люблять шуму. Їх робота – тиша. Адже ворог не повинен знати, що про його плани чи пересування вже відомо нашим командирам та стратегам.

“Направду, щоб стати розвідником потрібно багато і наполегливо тренуватись, - розповідає досвідчений розвідник на псевдо “Смайл”. – Будні розвідника — це постійні тренування. Це і фізична підготовка, і військова топографія, і ще чимало предметів, які дозволяють розвідникам вижити і виконати поставлене перед ними завдання”.

За словами “Смайла” в розвідці потрібно добре знати математику, яка дає гнучкість розуму. Бути, з одного боку, занудою, що дотримується правил. А з іншого — вміти відійти від стандартних рішень. Власне, тому кожен кандидат в підрозділ відсіюється, мов золотий пісок, клопіткою щоденною роботою. Бо бути фахівцем це, звичайно, багато, однак невміння працювати в колективі, так чи інакше призведе до провалу місії.

Тому, психологічній сумісності тут також надають значної уваги.

Та й взагалі система підготовки розвідників з початку військових дій проти нашої держави зазнала значних змін.

“Ми почали більше уваги приділяти веденню розвідки в приміських та міських районах, - розповів розвідник на псевдо ”Зірка”. – Також багато уваги приділяємо вивченню ознак присутності та роботи диверсійних груп та терористичних угрупувань”.

Для своїх тренувань хлопці використовують покинуті споруди, території непрацюючих підприємств тощо. Спеціальні «групи підіграшу» відіграють роль терористів, які не лише захоплюють заручників, але й мінують проходи, встановлюючи розтяжки та міни-пастки тощо.

Одним словом, розвідка готується до виконання завдань по-справжньому. І така міцна чоловіча робота згуртовує людей.

Про себе вони кажуть, що, ставши розвідником, залишаєшся вірним цій службі назавжди. Адже по-іншому тут не можна.