— Вісім місяців я жив у Мілані, коли почався Майдан, вирішив, що моє місце — в Україні, — розповідає 20-річний боєць із Прикарпаття. — Я вирішив захищати свою країну. Мене так виховали”.
“Мілан” каже, що дуже посварився зі своїми рідними, які не хотіли відпускати його на Майдан. Але він все ж приїхав. Далі була анексія Криму, початок АТО, пишуть ”Вікна”.
Хлопець записався до полку “Азов” і наразі, каже, не планує повертатися до Італії. Принаймні, поки в Україні не закінчиться війна.
Разом із побратимами боєць брав участь у боях за Мар’їнку у серпні, у боях за Іловайськ, у вересні — обороняли Маріуполь, а останнім часом — відстоювали Широкіно.
Про себе боєць розповідає коротко, про війну — також без подробиць. Розповідь щораз переривають вибухи, які чути зовсім поряд. І це — у розпал так званого перемир’я — 3 березня.
— Нам доводиться мати справу з хитрим противником. Це не ті війни, які були колись. Це — дужа підла війна. Бойовики не дотримуються режиму тиші. Боюся, що ми цьому ніяк не зарадимо, — каже військовий.
“Мілан”, проте, вірить у перемогу над ворогом, а на звуки вибухів, схоже, вже й зовсім не звертає уваги.
