Повернувшись додому, Василь Іванійчук почав працювати водієм на одному з підприємств. Каже, що мобілізували не його, а машину, якою він керував. Ну, а він вже пішов за нею, пишуть ”Вікна” з посиланням на сюжет ОТБ “Галичина”.
“Призвали машину з фірми, а я вже разом із машиною пішов. Починали воювати разом. А вже у 128 бригаду я пішов без неї”, — розповідає боєць.
Улітку в складі 5 батальйону Василь Іванійчук потрапив під перехресний вогонь терористів та росіян. Але це, як всі подальші події, не зламало його.
“Мій дід теж воював за Україну, 10 років відсидів у таборах. Баба також. Так склалося, що воювати мушу і я”, — каже він.
Воювати довелося у складі 15 батальйону 128 бригади. Їхній блокпост у Чернухіно обстрілювали мінометами майже безперервно. Це — більше, ніж просто передова: 10 кілометрів від Дебальцевого. Наприкінці січня Василя Іванчука та ще кількох його побратимів важко поранило мінами. Потім було лікування у Харкові та Львові і місяць відпустки у рідному Івано-Франківську.
Днями боєць повернеться на службу. До демобілізації йому залишається ще кілька місяців, а що буде далі, покаже час.
