Віталій Комар: У 170 моїх солдатів є відеозаписи, які доводять, що нас обстрілювали снарядами, проти яких боронитися було нічим

У Богородчанському районі Івано-Франківської області розпочався суд над командиром 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття», якого звинувачують у відмові від несення військової служби в бойовій обстановці, в бездіяльності і непокорі. Віталія Комара Міністерство оборони називає одним з тих, на кому лежить вина за трагічні події під Іловайськом. І це незважаючи на те, що, за результатами експертизи військової прокуратури, українська армія в будь-якому випадку не змогла б протистояти озброєним до зубів і значно переважаючим чисельно російським військовим.
Переглядів: 971
Комбат переконаний, що в аналогічній ситуації поступив би зі своїм батальйоном так само

Військові експерти вважають, що Генштаб, звичайно, ні за що не визнає себе винним у стратегічних помилках і поганому на той момент озброєнні української армії. Простіше «повісити» сотні загиблих в Іловайському казані на комбата «Прикарпаття». За заявою від 14 серпня Цього року головного військового прокурора Анатолія Матіоса, в Іловайськ котлі загинули 366 бійців, 429 були поранені, 128 опинилися в полоні, 158 пропали, пишуть ”Факти”, передають ”Вікна”.

“Наше терпіння вичерпалося, коли з Генштабу надійшов наказ утримати раніше зайняті нами позиції в Амвросіївці, — розповідає командир «Прикарпаття» підполковник Віталій Комар. — Враховуючи, що там вже стояли російські танки, а у нас в руках була тільки стрілецька зброя, а патронів залишалося години на дві, цей наказ був рівносильний наказу застрелитися нам усім одночасно. Я не міг допустити такої безглуздої загибелі своїх хлопців і, не чекаючи дозволу начальства, дав їм наказ відступати”.

Батальйон «Прикарпаття» покинув бойові позиції вранці 24 серпня. Під шквальним вогнем російської важкої артилерії, на практично спалених шкільних автобусах. А перша рота, у якої взагалі не було ніякого транспорту, вибиралася пішки, поки солдатів не підібрав фермер, який якраз виїжджав з Амвросіївки на своєму зерновозі.

За словами бійців «Прикарпаття», по дорозі додому їх зупинив український спецназ, який, як їм здалося, отримав наказ ... усунути непокірних. Їх автобуси навіть вивезли в глухий кар’єр. Івано-франківцям вдалося уникнути сумної долі, але їх роззброїли, до них приставили охорону. Після цього головний військовий прокурор України, який тиснув солдатам руки і клявся на іконі Божої Матері, що розуміє причини їхнього відступу, першим звинуватив «Прикарпаття» у дезертирстві. Командир батальйону був заарештований. Його бійці, яких намагалися повернути на передову, сказали, що не рушать з місця, поки їх повністю не укомплектують боєприпасами, військовою технікою та засобами захисту, а Віталія Комара не випустять з-під варти.

Приморський суд погодився відпустити Віталія Комара під заставу в 300 000 гривень. Величезна сума була в лічені години зібрана жителями Прикарпаття. Суд навіть зменшив суму застави до 60 000 гривень і випустив заарештованого.

Досудове слідство тривало майже рік. Справа «Прикарпаття» розглядалося в Кіровограді, Розівці Запорізької області, Києві ... Тепер ось передано в Богородчанський суд Івано-Франківської області. Воно й зрозуміло: ні одному судді не хочеться брати на себе відповідальність і засуджувати невинного. Про те, що Віталій Комар невинний, стає зрозумілим з листа РНБО України в Івано-Франківську адміністрацію, в якому чітко написано, що відхід 5-го територіального батальйону із зони АТО ... був санкціонований Головнокомандувачем Збройних Сил України. За документами виходить, що хлопці виконували наказ.

Крім того, експерти військової прокуратури, що дослідили причини виникнення Іловайського котла, чітко встановили, що у слабо укомплектованої української армії не було шансів протистояти озброєним до зубів російським бойовикам. Генеральна прокуратура України підтвердила виданню, що відступ «Прикарпаття» було дійсно санкціоновано Генеральним штабом, проти керівників якого відкриті кримінальні виробництва за недбале виконання своїх службових обов’язків в умовах бойових дій, що спричинило за собою тяжкі наслідки.

“Віталіка судять за те, що він врятував чотири сотні солдатів, загибель яких все одно не могла б вирішити ситуацію з Іловайським котлом, — журиться дружина комбата Василина Комар. — На нього просто намагаються звалити чужу провину, помилки військового керівництва. Він намагається мужньо зносити несправедливі докори, ходить на судові засідання. Розуміє, що може сісти у в’язницю на десять років, що нашій дочці доведеться жити з тим, що її батько — злочинець і сидить за гратами. Удома чоловік намагається не говорити про свою кримінальну справу, тримає все в собі, намагається не показувати, як сильно нервує. При цьому я знаю, яке це для нього потрясіння. Через нервовий стрес у Віталіка посипалися зуби. А мені тільки й залишається, що молитися за нього. Сам він найбільше хоче повернутися в АТО. А я, як дружина, навіть не знаю, що гірше — або він буде сидіти у в’язниці, але залишиться живий, або буде на волі, але в будь-яку секунду зможе загинути”.

“Деякі бійці «Прикарпаття», які пережили м’ясорубку цієї страшної війни, зараз комісували за станом здоров’я, — говорить Віталій Комар. — Інші, відслуживши покладений рік, звільнилися. Що стосується мене, я хоч сьогодні готовий йти воювати. Адже підписав контракт з керівництвом сухопутних військ і навіть встиг прослужити в Києві півтора тижні, але потім змушений був повернутися додому, щоб знову і знову займатися кримінальним провадженням. Це жахливо. Замість всіх цих нескінченних тяжб я б краще цей рік провів на передовій — більше було б користі. Все одно винним у дезертирстві, а тим більше в Іловайському котлі, я себе не визнаю. І в мене, і у ста сімдесяти моїх солдатів, які стали свідками в суді, є відеозаписи, які доводять, що нас обстрілювали такими снарядами, проти яких нам абсолютно нічим було оборонятися. Якби зараз повторилася подібна ситуація, я вчинив би так само — відвів би батальйон і не допустив би безглуздої загибелі хлопців”.