ВІКНА 22 роки поруч!

Данило Семчишин повернувся з війни у візку заради доньки і повів її у школу. ВІДЕО

Для Марійки Семчишин з Хотіня 1 вересня був особливим днем. Розповідаючи віршик, очима шукає у натовпі свого батька. Дівчинка сьогодні не лише пішла в перший клас, але й дочекалася тата зі сходу.
Переглядів: 1716
Данило Семчишин воліє більше говорити про дітей, ніж про війну | Фото: Скрін з відео

Боєць 81-ї аеромобільної бригади Данило Семчишин на святі — в камуфляжі та голубому береті. Тільки минулої п’ятниці чоловік повернувся додому. Після важкого поранення проходить складний  курс лікування, але незважаючи на це пообіцяв донечці прийти на перший дзвоник. Данило переконаний: якщо чоловік дав слово, має його дотримати, інформують ”Вікна” з посиланням на “3 студію”.

— Перші відчуття, ніби сам пішов у перший клас. В мене як камінь з душі впав, що обіцянку дотримав, а головне — дитина задоволена, що я був біля неї у такий важливий для неї день. Пам’ятаю свій перший дзвоник. Думаю, і для неї він надовго запам’ятається, — ділиться Данило Семчишин.

Своєї радості не приховує і Марійка, адже знала: тато — на війні:

— Тато завжди обіцяв, що він мене відведе на перший дзвоник, завжди, завжди.

Поки Данило чекає на донечку, яка пішла на перший урок, боєць 81-ї аеромобільної бригади розповідає свою історію, потрапив на схід ще минулого року. За цей час встиг побувати в Опитному, Водяному, Авдіївці. Завдання його групи — не пропустити ворожі диверсійно-розвідувальні групи.

— В останні дні в Авдіївці щодня були обстріли, а ми дотримувалися “мінських угод”. Невдалося пройшла диверсійна група і я зловив кулю — однієї кулею прострелені дві ноги, — згадує важке поранення калушанин.

Поранення виявилось складним, чоловік втратив багато крові та переніс дев’ять операцій. Остання тривала 13 годин.

— У лівій нозі була перебита артерія, вена, зачеплені нерви. Мені лікар сказав: якби остання операція пройшла невдало, то ампутували б ногу, — каже Данило Семчишин.

Донечка Данила Семчишина навчатиметься у калуській ЗОШ №9. Це своєрідна школа героїв. На її фасаді — одразу дві меморіальні дошки: Ігорю Семчишину, який загинув в Афганістані, та Павлу Ліщинському, якого вбили під Луганським аеропортом.

Сьогодні в школі навчається не одна дитина учасника бойових дій. Адміністрація всіляко їх підтримує: для них уже виділили безкоштовні обіди. А надалі разом із меценатами продовжуватимуть допомагати дітям та їхнім сім’ям.