__large.jpg)
На передовій хллопці ретельно бережуть листи та дитячі малюнки | Фото: Тарас Грень Як повідомив Тарас Грень, в одному з підрозділів на господарці був Микола. Інші його бойові побратими були або на бойовому чергуванні, або доводили до ладу свій бліндаж, що вже кілька місяців є їхньою домівкою, пишуть “Вікна”.
Свій бліндаж хлопці почали копати самі, не чекаючи інженерної техніки. З них спочатку сміялись, мовляв було б чого руки мозолити. Однак, у хлопців був залізний аргумент – до ворога всього 500 метрів. Свою нову тимчасову домівку хлопці почали обладнувати з господарською завзятістю. Тепер вони мають два бліндажа, що в три накати перекриті товстими дубами і прошарками глини.
”Під час першого обстрілу до нас тікали всі, хто був навколо, — з усмішкою розповідає Микола. — Тоді ми пересиділи разом. А коли настала тиша, то хлопці взялись за лопати і тепер кожен підрозділ має свій міцний бліндаж”.
Бліндаж опалюється металевою грубкою, до якої вже заготовлені дрова. Всі спальні місця зручні. Так само зручно розташована і зброя. Щоб завжди навіть спросоння можна було його відразу застосувати. А охороняє бійців паперове янголя, яке прислала племінниця одного з них. Є тут і електрика, і навіть працює радіо.
Для приготування їжі хлопці збудували невелику кухоньку. А готують на грубці, яку теж змайстрували своїми руками і назвали “баба Валя”. Готують по черзі з продуктів, які їм постачають відповідні служби Міністерства оборони України. Страви виходять поживними і смачними. Крім цього вражає чистота на всій кухні.
”А рецепт чистоти простий, — розповів Микола. — Просто не потрібно бути поросям. І не лінуватись прибрати як за собою, так і за товаришем, що живе поруч”.
”Коли я залишав позицію, то хлопці якраз зібрались монтувати дошку з дитячими малюнками. Бо, на їх думку, це не лише зігріває душу, але й є сильним оберегом”, — каже Тарас Грень.
Так само добре складаються справи і з бойовими сусідами, що стоять на десяток кілометрів поруч. Щоправда тут хлопцям, так би мовити заготовки під бліндажі були викопані військовими інженерами. Та і самі бліндажі вони допомогли будувати. Результат вражає. Просторі укриття стали зручним прихистком і місцем життя бійців.
”Отже, в зиму захисники Маріуполя вступають з міцними і зручними захисними спорудами. Здатними захистити їх і від холодів, і від ворожих снарядів”, — підсумував Тарас Грень.
