Похід Української партії на вибори — це тест на те, наскільки, у першу чергу, не партія, а конкретні люди у владі Зокрема, говорить про програми, абсолютно не популярні й не помітні на загал, але вкрай необхідні для міста. Ігор Матвійчук стверджує: за майже 10 років Калуш з роботи перетворився на “спосіб життя”. Ігор Матвійчук обіцяє несподіванку після виборів, пов’язану із першим номером списку УП до міської ради — Максимом Насаликом.
— Ігоре Володимировичу, Ви — діючий депутат обласної ради від Української партії, але на вибори міського голови Калуша пішли самовисуванцем. Хоча могли бути висунуті Українською партією. За інформацією “Вікон”, народний депутат Ігор Насалик намагався скористатися своїм впливом для того, щоб Ви пішли на вибори міського голови від політичної сили “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Чому обрали саме шлях самовисунення? Критично оцінюєте переваги від підтримки політичною силою? Чи впевнені у своїх силах?
— Ні одне, ні інше. Ці вибори і самовисунення розцінюю як іспит для себе — як людини і керівника. І — як майбутній крок до консолідації міської ради і міста загалом.
— Відомо, що Ви — людина Насалика і, фактично, Ваша передвиборна програма побудована на підтримці Ігоря Насалика. Тобто, якщо Ви переможете на виборах, у Калуші відбудеться консервація влади. Вам не здається, що пора вже щось змінювати у місті?
— Як зрозуміти — “консервація влади”? Якщо Ви про кадрову політику — то впродовж року у міській раді відбувся ряд кадрових змін: один із заступників міського голови перейшов на роботу до Калуської гімназії, було призначено директорів міського телебачення та ПК “Юність”. Щодо змін у напрямку розвитку міста — думаю, найкращою відповіддю на це питання стануть результати виборів: якщо більшість калушан обере Матвійчука, це засвідчить, що діючі нині програми і вектори розвитку міста є правильними. Я не прихильник якихось радикальних змін — радикалізм ніколи ні до чого хорошого не приводив. Хоча зміни будуть відбуватися. Вони вже відбуваються, тому не бачу жодної “консервації”. Але, якщо “механізм” працює добре і злагоджено, чи варто щось змінювати? Просто змінювати команду на людей, відданих мені, я не буду. Щоб людина могла правильно виконувати роботу, їй треба правильно поставити завдання. А тоді вже з неї питати. При тому всьому людина повинна мати певний фах і рівень.
— Донедавна Ви були людиною непублічною, і поза тим, що очолювали багато років комунальну галузь, зібрали мало негативу. Багато людей готові за Вас голосувати, бо мають Вас за порядну людину, але бачать у Вас один великий недолік — Ігоря Насалика за плечима. Наскільки сильно впливає на Вас народний депутат і чи зможете Ви бути самостійним на посаді міського голови?
— Думаю, за рік часу, відколи Ігор Насалик став народним депутатом, у Калуші мали змогу оцінити, наскільки я самостійна людина. Ми з Ігорем Степановичем — друзі вже більше трьох десятиліть. Якби у нас були серйозні розбіжності у поглядах, ми би точно не могли товаришувати такий тривалий час.
За цей рік я більше звертався до Ігоря Степановича за порадою, ніж він прагнув вплинути на прийняття моїх рішень. А коли Насалик стане міським головою Івано-Франківська, думаю, навіть доведеться з ним конкурувати: в освіті, культурі, спорті. Хочете вірте або ні, але Насалику, справді, не байдужий Калуш — як кожній людині, яка у щось вклала частину свого життя і своєї праці. Зрештою, як і я: приїхав до Калуша разом з Насаликом, почав тут працювати. Коли робота займає 15-16 годин на день, цим починаєш жити.
З Ігорем Степановичем у нас було по-різному — бувало, що довго доводилося шукати компромісний варіант для обох. Але я завжди йому в очі висловлював незгоду і відстоював свою точку зору. З іншого боку, він завжди намагався суворіше оцінювати мою роботу.
— Ви говорили про те, що йдете на вибори, бо треба продовжити проекти Насалика. Які саме проекти будете продовжувати? Можливо, маєте якісь “свої” проекти, які плануєте втілювати у життя, ставши міським головою?
— Те, що у місті зроблено досі, думаю, видно неозброєним оком. Упродовж кількох років відбувалися зміни пріоритетів у напрямках розвитку міста. Навіть за останній рік, поряд із уже діючими програмами, впроваджувалися нові, зокрема, й такі, які точно було невигідно робити з точки зору рейтингових дивідендів. Так, цьогоріч багато коштів було вкладено у капітальний ремонт комунікацій. Плануємо впровадження програми і з утеплення будинків, і з продовження прокладання комунікацій до Підгірок і Височанки.
— З 2010 року міський голова мав свою більшість у міській раді. За результатами цих виборах міська рада може виявитися дуже різношерстою. І, залежно від того, які політичні сили приведуть до міської ради більшість депутатів і як вдасться домовитися, так сформується більшість у міській раді. Можливо, ставши міським головою, Ви не матимете ні своєї більшості, ні навіть секретаря. Чи готові Ви до такого розвитку подій? Чи, може, сподіваєтесь, що спрацює “фокус” 2010 року, коли список УП очолив син міського голови Максим Насалик, а Українська партія отримала левову частку мандатів?
— Я би ще зараз не робив жодних прогнозів, але те, що Українська партія набере достатньо високий відсоток на виборах, — не сумніваюся. Проте у місті основне не політика, а господарка. З таким розумінням, мабуть, до міської ради йдуть усі партії. Тому, думаю, здорові ініціативи у міській раді підтримуватимуть усі.
— Ви, за деякою інформацією, мали вплив на формування списку УП до міської ради. Чому він вийшов саме таким? Діючі депутати настільки добре працювали, що варті того, аби вести їх знову до міської ради (а їх у списку добра половина)? Чи не вважаєте Ви нечесним стосовно виборця, що список УП знову очолив Максим Насалик, адже, виходить, що сама по собі політична сила мало що варта, якщо досі у Калуші ховається за бренд Насалика, як мала дитина за мамину спідницю?
— Говорити, що Українська партія не ідентифікується у Калуші, буде неправильно. В Україні така “традиція”, що кожна партія ідентифікується за якимось лідером: “Свобода” — за Тягнибоком, “Батьківщина” — за Тимошенко, “Правий сектор” — за Ярошем, “Солідарність” — за Порошенком, УП — за Насаликом. Щодо Максима Насалика — думаю, після виборів Ви будете здивовані. Щодо списку, то у ньому не тільки діючі депутати, але й керівники комунальних підприємств, управлінь. Це тест на те, наскільки, у першу чергу, не партія, а конкретні люди у владі мають підтримку у калушан. Це, свого роду, певна люстрація. Щось схоже, як Ігор Насалик п’ять років тому усіх своїх заступників “відправив” на вибори. І калушани всіх підтримали.
— Нині у місті жартують, що якби у Калуші були щороку вибори, то місто справді стало б європейським: цього року з міського бюджету виділяється суттєво більше коштів на програму ремонту під’їздів, доріг, соціальні програми…
— Це добре, що у місті з’явилося більше ресурсів, які можна вкласти у ремонт і розвиток інфраструктури. Зокрема, не тільки там, де це очевидно — ремонт доріг, під’їздів, а й, як я вже казав, там, де цього не видно — ремонт мереж.
— До виборів у місті з’явилися біг-борди, один із яких гласив: “Єдині в Україні не підняли тариф на воду”. Але давайте згадаємо, чому не підняли: міська рада “заморозила” тариф на воду під тиском громадськості. Виходить, це зовсім не заслуга влади? Що далі буде з тарифом на воду? Адже у Калуші хвилюються про те, що минуть вибори і вода — подорожчає.
— Калуш — одне із перших міст, яке до сьогодні утримало тариф і не підняло його. Так, були акції протесту від громади. Але у Долині, наприклад, ці протестні акції були більш радикальними, і — нічого. Якби у Калуші влада не розуміла, яким чином можна втримати тариф, думаю, його би “заморозити” не вдалося. Будемо старатися ще максимально довго утримувати тариф. Але калушани також повинні розуміти, що ці збитки треба якимось чином компенсовувати й утримувати КП “Водотеплосервіс” на плаву. Досі це вдавалося, бо Калуш мав бонус у вигляді повернення різниці у тарифах та ПДВ. Хоча грізні листи від НКРЄ ми вже отримуємо впродовж півроку.
— Калуш має немалий бюджет і високі надходження від оренди майна. Водночас, бюджетні кошти вкладаються у програми, які дають негайний рейтинговий результат, а поза увагою залишаються глобальні комунальні проблеми: зношені мережі, питання із водозабором тощо. Долина, наприклад, менша за Калуш, і не має таких бюджетних можливостей. Однак там залучають грантові кошти: приміром, цьогоріч Долина виграла грант розміром мільйон євро на утеплення будинків. При цьому у місті розробили схему, за якою підвищуватиметься не тільки температура у будинках, але й свідомість самих мешканців міста: вони не тільки мають внести свою лепту співфінансування, але й розрахуватися із комунальними боргами (тільки будинки без боргів включають до програми). Чому Калуш не працює у цьому напрямку? Невже у нас аж настільки багато бюджетних коштів?
— Калуш завжди працював у напрямку отримання кредитних чи грантових коштів. І запланована у місті програма енергозберігання також “прив’язана” і до державних коштів, і до грантових, і до коштів міського бюджету. Ми також прагнемо заручитися ініціативою від людей: у Калуші було створено програму об’єднання співвласників багатоквартирних об’єднань, і так само, як і будинковим комітетам, ОСББ пропонували співфінансування капітальних робіт у рівних частках.
Програму ремонту під’їздів ми впроваджуємо, здебільшого, у тих будинках, де найменша заборгованість з квартплати. І вже маємо позитивні випадки, коли люди, які хочуть ремонту у під’їзді, сплачують свої борги з квартплати, які накопичувалися роками, за лічені дні. Програма, за якою Долина отримала грант, — ПРООНівська, і передбачає співфінансування з боку мешканців. Коли кілька років тому вона тільки починалася в Україні, ми зустрічалися із мешканцями Калуша, але, на жаль, безуспішно. Чесно кажучи, у місті звикли, що влада має зробити все, включаючи фоси біля приватних будинків.
— Чи можете гарантувати, що у разі перемоги на виборах зробите процес використання бюджетних коштів публічним і відкритим, а також будете дослухатися до думки громади про пріоритетність використання бюджетних коштів?
— Я думаю, що ми вже багато зробили у цьому напрямку. Найперше — це сайт міської ради, де публікуються звіти комунальних підприємств. На сайті є можливість для зворотного зв’язку, і на всі зауваження від громадян ми реагуємо. Зрештою, всі скарги, зауваження, зустрічі із різними громадськими утвореннями лягають в основу формування бюджету і різних міських програм.
— Ви — кандидат на міського голову і єдиний з шести можете користуватися адміресурсом. Чому не пішли у відпустку?
— Може, ще і піду. Досі не відпускала робота. Навіть сьогодні, попри те, що вихідний день (зустріч відбулася у середу, 14 жовтня. — Авт.), відбулася нарада в УЖКГ. Плюс — початок опалювального сезону. У міського голови Ігоря Насалика колись було ще п’ятеро заступників. Нині міського голови місто не має, а кількість заступників — зменшилась. Зрештою, ніхто не може закинути мені використання адмінресурсу — я не їжджу бюджетними закладами, не зустрічаюся із колективами — хіба що цього вимагає робота.
— Кого із кандидатів на посаду міського голови бачите своїм основним конкурентом? Чи плануєте запросити когось у свою команду — у разі перемоги — як це свого часу зробив Ігор Насалик, вперше ставши міським головою Калуша?
— Усі п’ять кандидатів є моїми конкурентами. І я з повагою ставлюся до кожного.
— Днями у Калуші розподілили земельний масив між учасниками бойових дій — бійцями АТО, “афганцями” та “чорнобильцями”. Одразу ж прозвучали звинувачення у нечесному розподілі землі, адже земельні ділянки не отримали, зокрема, й ті бійці, які пішли воювати ще у першій хвилі мобілізації. Чому склалася така ситуація?
— Міська влада до процесу розподілу землі не мала жодного стосунку. Я все зробив для того, щоб цим опікувалася комісія, до якої би увійшли бійці АТО, “афганці” і “чорнобильці”, і не впливав на призначення тих чи інших людей у комісію. Якщо є недовіра до комісії, сесія може змінити її склад. Але я би точно не хотів, щоб і виконавча влада, і депутати міської ради були причетними до розподілу землі. Є люди, які були на війні, і лише вони можуть оцінити заслуги чи вчинки один одного.
— Дякую за розмову, Ігоре Володимировичу.
На правах реклами
