Про це і про багато інших питань запрошую поговорити 10 липня в ПК «Мінерал» на 16 годину. На зустрічі буде 1. Коли Ігор Насалик з фракції БПП йшов на міністерську посаду, то для того, аби його таки призначили міністром, йому довелось гарантувати перед БПП, що замість себе в парламент він приведе такого самого депутата. Від БПП, звичайно. Було запропоновано кандидатуру брата Сергія – з тих лише міркувань, що той також Насалик. Міг бути син Максим чи ще хтось, байдуже – головне, аби Насалик, бо міф Насаликів ще якось жевріє і на Калущині, і на Рогатинщині, просто впізнаване прізвище. Міф жевріє, але загасає, тому й Насаликові-молодшому треба пару технічних кандидатів, як, наприклад, Святослав Кавінський чи Олег Нижник із «Спорту для всіх» (перший номер БПП на останніх виборах). Йому, до речі, також «дозволено» в Калуші мати свій білборд.
Не голосуйте за підставних чи несамостійних або незрілих кандидатів! Такий був план. План в дії. Але чи ми допустимо, щоб нас, як якихось кріпаків, брат передарував братові? Гасло «Не обіцяю того, що не зможу виконати» – яскраво свідчить, що цей Сергій нічого не може. Стан кінотеатру «Відродження» яскраво про це свідчить. Хіба ми віддамо Калущину й Рогатинщину братам Насаликам, як закарпатці віддалися Балогам? Навіть не думайте так голосувати.
2. Зрозуміло, що великі партії, а особливо – парламентські вже за своїм тільки статусом були змушені висунути своїх кандидатів. Бо що то за партії, які не йдуть на вибори? Але, зважаючи на те, що ці партії у свої сили вірять слабо – вони не виставили значимих кандидатів, які по-справжньому могли б боротися. Якось було би негарно, якби Олег Тягнибок чи Арсеній Яценюк програли комусь в калуському окрузі. Крім того, великим партіям пасують великі витрати, бо виборчу кампанію треба проводити повноцінно. В ОВО №85 є 166 виборчих дільниць. Якщо партія на кожній дільниці має хоча б одного члена комісії та спостерігача – порахуйте, які це витрати і які це зусилля в роботі штабів. А якщо ще мати технічних кандидатів і додатково їхніх членів комісії? Те ж саме стосується агітації.
Знані партії, для годиться, виставили на окрузі «гарних людей» – ВО «Свобода» висунула учителя, УКРОП висунув підприємця та одночасно брата народного депутата Олександра Шевченка. «Гарні люди» не мають завдання перемагати. В цьому можна переконатися, коли послухати про що вони говорять.
3. Окремо стоїть кандидат від Радикальної партії Ляшка пані Анжела Яровата. Мало хто на Калущині та Рогатинщині знає, що Анжела є заступником ВО «Голос», і яка в 2015 році разом з колишніми емвеесниками Ростиславом Гудзінським та Віталієм Чорненьким також членами цієї організації в Івано-Франківську на місцевих виборах активно підтримувала Ігоря Насалика як кандидата на міського голову. Який і сам, до слова, хотів у 2014 році в травні балотуватися на посаду Київського міського голови від Радикальної партії, але щось там не зрослося. Певно, радикальності не вистачило.
Серед довірених осіб Анжели Яроватої – знані представники від партії «Воля», є навіть юрист помічник-консультант Юрія Дерев’янка. В технічності кандидата Анжели Яроватої, як і ВО «Голос» на користь Насаликів, сумніву немає. Всі факти можна перепровірити в Інтернеті на офіційних сторінках органів влади та сторінках авторитетних видань.
4. Екс-прокурор Микола Гошовський, який в 2014 році наказом Генерального прокурора від 23 жовтня 2014 року №1460к був люстрований та звільнений з посади відповідно до п.7.2 Кодексу законів про працю – з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», із забороною займати посаду 10 років, раптом згадав, що він родак із Калущини, тепер знову йде у владу, у парламент. Але цього разу вже не у прокурорському мундирі, а у вишитій сорочці. Примітно, що його штабом керують ті самі люди, що й у 2012 році керували районним штабом Партії регіонів.
Тоді ж в Калуші на виборах уже був інцидент, коли в ОВК принесли пачки подань на членів ДВК від різних партій – принесла одна людина, в однакових папках, з дисками однакового кольору, підписаних однаковим почерком, в документах однотипні помилки, кратне включення і таке інше. Тодішній голова ОВК Мирослав Кузь якось розплутав цей клубок, вибори, врешті, відбулися. Для чого це було зроблено те саме зараз, в 2016 році? Для чого реєструвати стільки безробітних, перукарів, барменів, завідуючих складів, комірників, бухгалтерів, електромонтерів, диспетчерів, торгових агентів кандидатами в народні депутати? Точно серед них є професіонали своєї справи, але це не виглядає на серйозну політичну боротьбу.
Через подання цих кандидатів є спроба у виборчі комісії завести побільше своїх людей. З одного боку – це контроль над рішеннями ДВК, бо там все приймається голосуванням. З іншого боку – це побудова прихованої піраміди скупки голосів, бо найнятим за гроші членам комісії пояснюють, що якщо не проголосують вони і вся їхня родина, то грошей ніхто й не отримає. Кожен член комісії думає, що нічого страшного не станеться, якщо ще проголосує син, невістка і півродини на селі. А, насправді, йде масштабна скупка голосів за досить малі гроші. Тисяча гривень членові комісії за роботу – це мало чи багато? Навіть якщо те здобуте таким шляхом депутатство буде тривати два роки (в чому є великий сумнів), то давайте порахуємо, за скільки наші земляки продаються в день. Тисячу гривень розділити на два роки (а це 730 днів), що вийде? Якщо член комісії отримав тисячу гривень, сам голосував і ще агітував усю свою родину, то він насправді отримав 1 гривню 37 копійок в день!!!
Чи ми продамося «регіоналам», прокурорам за півтори гривні? Навіть безхатченки можуть в день заробити більше, якщо в день будуть здавати 5 пляшок з-під пива в пункт прийому склотари!!! А ті високі авторитети, які отримають 10 тисяч, аби агітувати своїх підлеглих, скільки отримають? 14 гривень в день? Не встидно? Герої не вмирають?
5. Все би з тим прокурором було нічого, якби не один епізод, про який заявили в ОВК. Майже всі оті подання від технічних кандидатів, так звані «білі папки», ймовірно, вийшли з виборчого штабу Ольги Сікори, представника від «Батьківщини». Бо при вибірковій перевірці в ОВК деякі кандидати в члени ДВК підтверджували телефоном, що давали згоду на роботу на користь Ольги Сікори. ОВК навіть запевнила, що після всіх жеребкувань і початку роботи в ДВК, всі матеріали подань будуть передані поліції на вивчення.
Цими днями, коли масово йдуть заміни членів ДВК від технічних кандидатів, біля готелю «Асторія» можна спостерігати аншлаг бажаючих піти в комісії – черга аж до автобусної зупинки. І це досить дивно, бо в Калуші немає так багато прихильників ні Сікори, ні «Батьківщини». Отже, йде контрактація за гроші. Але в Ольги Сікори немає стільки грошей, навпаки – всі в місті знають про її фінансові негаразди і кредити. Хто дає на це гроші? Микола Гошовський?
Знову історія подає нам приклад, що «бютівці» від «ригів» мало чим різняться, а деколи й можуть працювати заодно в широкій коаліції, більше знаній в народі як «ширка». Зараз, коли Юлія Тимошенко знову включила на всю котушку свій популізм і рейтинги через довірливих громадян потрохи поповзли вгору через невдоволення Порошенком – то якраз час ловити рибу в мутній воді. Люди, ви не знаєте, хто така Юлія Тимошенко? Ви не бачили її на інвалідному візку в каблуках на Майдані? І договір про несправедливу ціну на газ хто підписував, теж не пам’ятаєте? А хто тішився, що Саакашвілі гриз свою краватку, коли Росія напала на Грузію в 2008 році, теж не пам’ятаєте? Помогла вам «юлина тисяча» з Ощадбанку? Ольгу Сікору, як колишнього парламентаря-кнопкодава, не можна пускати в парламент. Вона досі жаліє за тими 5 мільйонами доларів, які вона нібито не взяла, «хоч і могла». Не чули цієї історії?
6. Цікаво, що Народний рух України висунув кандидатом депутата міськради Олега Савку, хоч всі очікували від нього, що він піде на вибори від партії «Сила людей». Щоб переконатися в цьому, варто подивитися, від якої партії в ОВК поданий його побратим по НРУ Олег Відливаний – від «Сили людей», хоч вся його сторінка у Фейсбуку до 4 липня (аж поки йому не зробили зауваження) – про кандидата Олега Савку.
Яким боком тоді кандидат Андріан Волгін від «Сили людей»? Гадаю, що Андріан як чесний чоловік, як учасник АТО вже вдосталь набачився, що таке БПП в Івано-Франківській міській раді, членом фракції якої він є, і тому радо прийняв пропозицію «Сили людей» балотуватися, особливо зважаючи на такий демарш Олега Савки. А останній, ймовірно, не став кандидатом від «Сили людей», бо не отримав ніякої підтримки обласної організації партії. В той час, старі «рухівці» зацікавлені, щоб пхати поперед себе молоді обличчя, а за їхніми спинами зберігати свій вплив та посади. Позірна та беззуба їхня опозиція в Калуській міськраді — тому лише підтвердження.
6. Багато хто запитує: для чого Ігор Ткач йде на вибори, нащо йому здалася та політика, хіба може людина без великих грошей перемогти, чому від «Республіканської партії»? Відповідь дуже проста: тому що набридло дивитися як обманюють простих чесних людей, які з ранку до вечора займаються одним питанням: «як вижити при цих цінах?» і не мають коли зупинитися на хвилину і подумати – де ж їх обманюють і чому ще й досі немає тієї України, про яку говорили в 1991 році.
Про це і про багато інших питань запрошую поговорити 10 липня в ПК «Мінерал» на 16 годину. На зустрічі буде почесний голова «Республіканської партії» Левко Лук’яненко.
Приходьте! Гідно продовжимо славний шлях!
Слава Україні!
Ігор ТКАЧ, кандидат у народні депутати
Політична реклама
