ВІКНА 22 роки поруч!

Полонений в Іловайську: “Найбільше знущалися з тих, хто був з Донецька, Луганська, Криму”. ВІДЕО

Цими серпневими днями три роки тому українська армія і добровольці тіснили підтримуваних Росією терористів, одне за одним звільняли українські міста. Батьки готувалися 1 вересня відправити дітей в школи в звільненому Донецьку. До тих пір, поки в Україну не вдерлися регулярні підрозділи російської армії.
Переглядів: 1521
Ілюстрація. Під Іловайськом було вчинено віроломне вбивство 366 українських воїнів, 429 — отримали поранення різно

У другому фільмі каналу 402 зі спецпроекту "Правда про агресора — зброя проти нього" про свою війну колишній полонений російсько-терористичних військ Володимир, інформують "Вікна".

Війна для нього розпочалася в 2014 році. У червні проходив злагодження у військовій частині в Нових Петрівцях. А в серпні вже потрапив в АТО. Артемівськ, Попасна, Мар’їнка, Піски добровольцем батальйону «Донбас». І останньою «гарячою точкою» для бійця став Іловайськ. Саме там проходив вихід українських військових «зеленим коридором», який у підсумку перетворився на пастку.

«Колона по дорозі йшла, і колону почали розстрілювати. Почався мінометний обстріл, плюс зі стрілкового, з танкового озброєння, почали розстрілювати колону. Потрапили, як в підкову їхню врізались, з усіх сторін нас почали обстрілювати. На моїх очах взірвавсяГАЗ-66-й, машина повністю з хлопцями, що в машині сиділи. Розлетівся від прямого попадання».

Якщо раніше Володимир бачив лише терористів, то в Іловайську свої обличчя показали справжні «ляльководи» війни — російські війська:

«Коли нас розбили, ми врізалися в їхню лінію оборони і спалили їхніх пару танків, ще там бетерів, БМПшок, і взяли шістьох їхніх солдатів російських в полон. По їхньому малюнку камуфляжу, по розмові, перевіряли документи, ясно було, що це російські регулярні війська, армія, Псковська чи Рязанська танкова чи десантна дивізія».

В Іловайську було справжнє пекло. І навіть в оточенні українські бійці все ще могли давати відсіч. Втім, росіяни захопили чимало поранених українців. І погрожували покінчити з ними, якщо наші не здадуться. Відтак, донбасівці ухвалили для себе складне рішення. Лише через те, аби спробувати врятувати своїх побратимів:

«Построїлись в колону і під прицілами солдатів російських, броні, нас повели в поле. Ми виходили години дві, напевно, або три, поки не стемніло, і зупинилися в полі. По дорозі, поки нас виводили, бачили в зельонці, в кущах, російські солдати, замаскована броня, російська техніка. Всі вони там бігали з білими стрічками на руках, і техніка вся їхала під білими прапорами, десь в когось з солдатів були шеврони з російським триколором і расєя».

Російські військові пообіцяли, що передадуть бійців «Червоному Хресту». Та і це виявилося брехнею. Їх віддали терористам — повезли у Донецьк, в захоплене приміщення СБУ. Саме так Володимир й потрапив у полон:

«Нас не випускали на вулицю, на сонце. Все в грязі, в каналізації, все затхнено, і виводили на допити: звідки, чим займався, ким працював, що тут робиш, чого пішов. Саме більше викликали на допити і знущалися з тих, хто був з Донецька, Луганська, Криму, зі сходу. Над цими хлопцями найбільше знущалися – ломили ребра, руки, прострілили стопи одному бійцю. Сам також зазнав цих знущань. Побої, постійні погрози про розстріл. Виводять, потримають в коридорі, знову заводять».

Терористи збирали детальну інформацію про українців. І намагалися навіть переманити на свій бік:

«Фотографували, знімали фас, профіль, татуювання, і проводив допит: «чого, що, чи не хочеш залишитись, подивись, яке наше «ополчєніє» класне, подивися відео, як ми тут воюєм, за що ми тут воюєм». Психологічно, морально, з дубінками ударами, такі допити. Один раз чи два такі легенькі їхні пропозиції «все рівно ви додому не вернетесь, все рівно вас не поміняють, вам одна дорога ми вас «щолкнем», розстріляєм, ви звідси не вернетесь, якщо ти хочеш жити, є варіант попробувати служити в «ДНР-ЛНР» в «ополченії». Випробувальний термін, ну і так далі, отримаєте зброю.... Ніхто з бійців на ці їхні пропозиції не пішов, і я в тому числі, навіщо?».

Увесь цей жах скінчився лише наприкінці грудня. Саме тоді відбувся обмін полоненими. Додому повернулися бійці «Донбасу», військові Збройних Сил та інші підрозділи української армії. Загалом, більше сотні захисників України.