Руслан Зварич почуває себе значно краще, проте роботи над собою попереду ще багато У "Вікнах" вже неодноразово писали про одного з найважчих поранених бійців АТО на Прикарпатті — Руслана Зварича. Чоловік вже третій рік лікується після важкого поранення на Сході. У 2015 році він отримав вкрай важкі поранення: черепно-мозкову травму з втратою частини черепа з правого боку. Потроху уривками Руслан почав згадувати своє життя. Згодом лікарі вживили йому в череп металеву пластину. Відвідавши чималу кількість реабілітаційних центрів, Руслан почуває себе краще, проте за ним потрібен щоденний догляд.
Крім хворого сина, мама Галина Іванівна опікується усією господаркою. Їй допомагає невістка та онуки від другого сина, сусіди, проте на свої жіночі плечі Галина Іванівна бере велику нішу роботи. Нині Руслан вже ходить і нормально говорить, проте ліва рука досі погано працює. Руслан дуже багато курить через нерви та хвилювання.
У дворі Зваричів вже роками немає води. Криниці обміліли, а та вода, що є – дуже брудна. Калуська РДА виділила Руслану Зваричу земельну ділянку зі старою хатиною, що по сусідству з їхньою. Тож колодязь планують викопати між хатами. Жінці дуже важко без води у дворі, вона ходить прати до ріки, а щоб зварити поїсти носить воду з двору свого другого сина. Каже, що качає воду гідрофером, проте таку воду навіть корови не хочуть пити.
Галина Зварич просила у Калуської міської ради допомоги з плитами, щоб підняти ту стареньку хату. Міський голова Калуша Ігор Матвійчук пообіцяв вирішити це питання.
З початком військових дій на Сході утворився Координаційний центр сприяння учасникам АТО Калущини та фонд оперативної допомоги. Центр наразі припинив діяльність, проте фонд – залишився. Волонтери виділили 150 євро з фонду оперативної допомоги для закупівлі десяти бетонних кілець на встановлення криниці для родини Зваричів. Ініціативу взяв Степан Курник — голова фонду опертивної допомоги учасникам АТО Калущини. Роман Чорній — приватний підприємець, що надав суттєву знижку для закупівлі кілець і, таким чином, решту грошей, що залишилася зі 150 євро, передали Галині Іванівній для того, щоб найняти машину, яка встановить бетонні кільця.
Залишилося знайти «родюче місце» для криниці. Очевидно, що стан Руслана поліпшився, проте йому та його матері і надалі потрібна допомога небайдужих та волонтерів. Поїздки до реабілітаційних центрів та регулярні масажі життєво необхідні. За словами матері вдома син трохи лінується працювати, а лікарів слухає. Роботи над собою у Руслана попереду ще багато.
До слова, вчора Руслану Зваричу виповнилося 45 років.
