Дружина бійця довго не вірила у смерть чоловіка Анна Грицак – мама бійця – пригадує, як рідні відмовляли її від четвертої дитини. Навіть на аборт відправили. Тоді Романа врятував лікар, бо написав більший термін вагітності. Жінка переконана, що син не просто так з’явився на світ. Завжди вчинками доводив, що таке людяність і справедливість, інформують "Вікна" з посиланням на сектор комунікації поліції Івано-Франківщини.
Роман Грицик – молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби особливого призначення «Івано-Франківськ». В зону АТО вирушив 18 серпня 2014 року. Загинув 29 серпня під час виходу з Іловайського котла, у так званому "зеленому коридорі". 3 вересня 2014 року тіло Романа Грицика, разом із тілами 96 інших загиблих, перевезли до дніпропетровського моргу. 16 жовтня тимчасово поховали на Краснопільському цвинтарі у Дніпропетровську як невпізнаного героя. За тестами ДНК Романа ідентифікували і 4 квітня 2015 року перепоховали з трьома загиблими прикарпатськими бійцями. Роман спочиває на Алеї слави у Чукалівці. 9 травня 2015 року в франківській школі, в якій навчався полеглий боєць, відкрили анотаційну дошку на честь міліціонера.
Дружина Романа – Алла Ткачук – довго не вірила у смерть чоловіка. Телефон Романа часто з’являвся у мережі. Алла щоразу набирала з надією почути рідний голос. Їй російською відповідав незнайомець. Казав, що знайшов телефон. Потім телефонував хтось інший з повідомленням, що чоловік в полоні і втратив пам’ять. Пізніше в Алли вимагали гроші в обмін на чоловіка. Але це все аферистська атака, яка давала надію жінці. Правда, дружина і досі говорить про чоловіка в теперішньому часі. Особливо з дітьми.
Запам’ятала тата п’ятирічна Настя. Вона довго казала, що батько на війні, стріляє в поганців і скоро приїде. Дворічна Віка не пригадує, а лише розглядає татові фотографії. Вона відчула батьківське плече і сильну любов, коли батько був поруч. А Максимко, який народився після загибелі Романа, навіть не знає, як тато чекав на нього, як хотів взяти на руки.
