У День Збройних сил України на офіційному каналі музичного гурту відбулась прем`єра кліпу. Як йдеться в описі роботи, сюжетна лінія кліпу базується на реальних подіях – історії родини, яка втратила чоловіка і батька на війні, і де дитина надсилає листи «татові на небо». Попри трагічний бекграунд, і кліп, і пісня є оптимістичними і життєствердними. Наш посил – жертва українського народу не є марною, через працю, біль і втрати ми просуваємося до перемоги, виборюючи щасливе майбутнє для своїх дітей, інформують "Вікна" з посиланням на окремий полк спеціального призначення ім. Князя Св'ятослава Хороброго.
Над створенням кліпу працювала ціла команда професіоналів: режисер – Олексій Кашпур оператор – Дмитро Патютько, Монтаж – Олексій Кашпур; Акторська група: Андрій Ісаєнко, Софія Вакарук, Микола Стефаник, Володимир Ковбель, Юлія Гапчук.
Значну допомогу у зйомках кліпу надали Командування Сил Спецоперацій та 3-й окремий полк спеціального призначення ім. Князя Святослава Хороброго.
Автори тексту пісні: Святослав Бойко, Тамара Горіха Зерня, музика гурту “Широкий Лан”; вокал – Святослав Бойко, гітара, бек-вокал – Олександр Козинець, гітара – Євген Васил’єв, бас-гітара – Олександр Ладичук, ударні – Едуард Саркіц.
У соцмережі дружина Святослава Бойка Тамара зазначила:
"Коли тільки виникла ідея кліпу, ми сіли і порахували приблизний бюджет. За дуже скромними підрахунками виходила сума, якої у нас і близько не було. А якби була, за неї могли б, наприклад, купити "бляху". Або гараж до "бляхи". Або і те і друге, якщо поторгуватися... Воно так деколи буває. Ти починаєш справу, а Всесвіт підтягується. Знайшлася класна акторсько-режисерска команда, яка відпрацювала за символічний гонорар. Підключилися військові, і нам виділили техніку, полігон і вибухівку для зйомок. Зійшлися в одній точці тисячі випадкових везінь і щасливих збігів. І от...".
Довідка. Роман Бочаров з позивним «САНТА» народився в Луганську. З початком війни на сході став на захист рідної землі від російських окупантів. Спочатку воював в складі патрульного батальйону міліції особливого призначення “Тимур”, пізніше – «Дніпро – 1» і зрештою – в лавах 3-го окремого полку спеціального призначення.
До війни Роман займався бізнесом, потім був пресвітером у церкві. Разом з дружиною виховував трьох доньок. Після окупації частини Донбасу відвіз родину до міста Дніпра, згодом до Києва.
1 січня 2016 року Роман Бочаров загинув на аеродромі під Краматорськом Донецької області. Вогнепальне поранення, що він отримав, виявилось несумісним із життям.