Бійці АТО записали феноменальний вірш «Жди меня» часів ІІ світової війни. ВІДЕО

Безсмертне творіння Костянтина Симонова «Жди меня» вустами учасників АТО. Присвячується близьким і рідним військовослужбовців.
Переглядів: 939

Один з кращих віршів Симонова присвячене актрисі Валентині Сєровій — майбутній дружині поета. Він перебував на фронті в якості кореспондента «Красной звезды».

Феномен «Жди меня», яке вирізали, передруковували і переписували, посилали з фронту додому і з тилу — на фронт, феномен вірша, написаного в серпні 1941 року, виходить за рамки поезії. «Жди меня» — як заклинання долі, в якому передбачено, що війна буде довгою і жорстокою, але людина — сильніша за війну. Якщо любить, якщо вірить.

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: — Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, —
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.

1941

Відео: Військове телебачення України/YouTube