Представники різних єпархій з України отримали у Римі папське благословення для відпущення гріхів

Місіонери Божого милосердя від УГКЦ прибули до Рима для зустрічі та спільної молитви з Папою Франциском. Представники різних єпархій з України та поселень отримали папське благословення для відпущення гріхів, навіть зарезервованих за Святішим Отцем.
Переглядів: 212
Наступник святого Петра заохотив Місіонерів Милосердя «вміти розгледіти прагнення прощення в серці каяника»

Сповідники покликані «виражати материнський вимір Церкви». Про це Глава Католицької Церкви говорив, зустрічаючись у вівторок, 9 лютого 2016 р., зі священиками з різних куточків світу, які у світлі папської булли про проголошення Святого Року зголосилися стати Місіонерами Милосердя – спеціальними сповідниками, уповноваженими відпускати навіть ті гріхи, які, зазвичай, відпускає лише Апостольська Столиця, повідомляють ”Вікна” з посиланням на ”Радіо Ватикану”.

Зустріч відбулася напередодні вручення цього особливого мандату. Серед них є католицькі священики двох обрядів з України та представники духовенства УГКЦ в діаспорі.

Бути Місіонерами Милосердя «вимагає від вас бути свідками близькості Господа Бога та Його способу любити», – зазначив Папа Франциск, вказуючи на значення цього «особливого знаку» Ювілейного Року, поділившись думками про те, що слід вчинити для того, щоб це служіння «звершувалося послідовно та стало конкретною допомогою» для тих людей, які приступатимуть до них.

І першим виміром, на якому наголосив Святіший Отець, є покликання виражати материнськість Церкви. «Ми не можемо допустити, – зауважив він, – щоб каяник не відчув материнської присутності Церкви, яка його приймає та любить. Якщо забракне цього відчуття задля нашої закам’янілості, то це, насамперед, завдасть великої шкоди самій вірі, тому що стане на заваді каяникові почуватися включеним у Христове Тіло». Тож входячи до сповідальниці, слід пам’ятати, що «це Христос приймає, вислуховує, прощає та дарує мир».

«Ми є Його служителями, – вів далі Папа, – і першими потребуємо отримати Його прощення. Тому, яким би не був гріх, який визнається, чи навіть коли людина неспроможна його висловити, але дає зрозуміти, про що йдеться, чого є достатньо, кожен місіонер покликаний пам’ятати про свій стан грішника та смиренно діяти, як канал Божого милосердя».

Наступник святого Петра заохотив Місіонерів Милосердя «вміти розгледіти прагнення прощення в серці каяника», яке відчуває «ностальгію за Богом, за Його любов’ю та домом». Саме це прагнення, за його словами, і є «початком навернення»: «Серце звертається до Бога, визнаючи скоєне зло, але з надією отримати прощення. І це прагнення скріплюється, коли у серці визріває рішення змінити життя і більше не хотіти грішити. Це момент, коли він ввіряється Божому милосердю, маючи повне довір’я, що Він його зрозуміє, простить та підтримає».

Папа закликав Місіонерів Милосердя приділити багато уваги цьому «прагненню Бога та Його прощення», яке є «вираженням благодаті Святого Духа, що спонукає до навернення серця». Іноді, як зауважив Святіший Отець, каяник боїться визнати гріх, але в таких випадках буває, що вистачає «мови жестів», вистачить зрозуміти, що людина має на увазі, хоч і не може висловити цього словами.

Далі Наступник святого Петра поділився думками про сором, який, за його словами, є вирішальним чинником навернення: «сором за те, що скоєне, і сором визнати це перед іншим». «Сором, – сказав він, – це внутрішнє почуття, яке впливає на особисте життя та вимагає від сповідника наставлення пошани та заохочення». У цьому контексті Папа пригадав про сором Адама і Єви після гріхопадіння, чи Ноя, коли він впився, а сини накрили його покривалом, щоб прикрити його наготу, вказуючи в цьому контексті на роль священика у сповідальниці:

«Перед нами – “нага” особа, людина, яка не знає, як і що говорити, яка має свої слабкості й обмеження, яка соромиться того, що є грішником і дуже часто неспроможна це висловити. Не забуваймо: перед нами не гріх, але розкаяний грішник, грішник, який не хоче бути таким, але не може. Людина, яка відчуває бажання бути прийнятою та прощеною», – зауважив Святіший Отець, підкреслюючи, що сповідники «покликані не судити з почуттям вищості», нібито вони «непіддатливі гріхові», адже «бути сповідником згідно Христового серця рівнозначне тому, щоб накрити грішника покривалом милосердя, щоби він більше не соромився та зміг повернути радість гідності Божої дитини».

Як зауважив далі Глава Католицької Церкви, святість «живиться любов’ю та вміє носити тягарі того, хто є слабшим». «Місіонер милосердя, – додав він, – носить на своїх плечах грішника та розраджує його силою свого співчуття». І, навпаки, якщо забракне батьківського прийняття, можна «спричинити чимало зла для душі». Як приклад для наслідування Папа подав святих Леопольда і Піо, «разом з численними іншими священиками, які протягом свого життя дали свідчення Божого милосердя». «А коли відчуватимете тягар гріхів, визнаних вам, та обмеження своєї особи та слів, довіртеся силі милосердя, яка виходить всім назустріч, як любов, що не має меж».